Учитель з лушницею
Українська народна казка Гуцульщини

Був учитель, і такий він був мудрий, що королі з усього світу давали до него вчити своїх синів. Він був такий один у світі. І сказав він своїм учням:

— Поробіть лушниці і підемо завтра на роковий ^* ярмарок.

На той ярмарок приходив народ навіть з других держав.

Ішли вони до того міста цілий день і ніч, і як прийшли туди, то ще темно було. А той вчитель іде наперед учнів, підходить до людей на ярмарку, присвічує лушницею і кожному призирає в очі. А учні один до другого тихо говорять:

— Наш учитель у голові помішався.

Коли вони вертали з ярмарку, вчитель запитав учнів:

— Що ви там про мене говорили?

— Ми говорили про те, що ви кожному присвічували лушницею і придивлялися в очі. Чого ви дивилися кожному в очі?

А вчитель на то їм відповів:

— Справжньої людини треба шукати з лушницею.

— А хіба не всі справжні люди? — запитали учні.

— Ні, — сказав учитель, — є такі, що й не люди вони, хоч мають подобу людей. Є серед людей і змії. А справжню людину треба шукати з лушницею.