Хитрий циганчук
Українська народна казка Гуцульщини

Був циган і мав хлопчика. Циган ніколи не учить дітей красти. Вони повинні самі вміти. Дав циган хлопчикови один ґрош і післав у корчму купити риби, цукру, олію і хліба. І ще повинен був малий з цего ґроша принести здачу. Циганчук подумав та й каже:

— Я не йду, бо це ніяк не вийде. Я не годен за такі ґроші стільки всього купити.

А циган вибив хлопця. І не було малому де діватися, мусів іти.

Прийшов циган у корчму, став коло шинквасу і стукає тим грошем у шинквас. І дивиться, коби людей було менше в корчмі. А в шинквасі була щілина, куди шинкар кидав ґроші. Циганчук упустив у ту щілину свій ґрош і став сильно плакати. Люди питаються:

— Чого ти плачеш? А він каже:

— Тато дав мені ґроші, аби я все накупив та ще й здачу приніс. А я нехотячи впустив ґроші в ту дірку.

Шинкар питається:

— Кілко ти мав ґрошей?

— Я не знаю, кілко. Я мав купити рибу, цукор, олій та й хліб. І ще й здача мала бути. Не знаю, кілко то було ґрошей.

Шинкар відкрив шинквас, дістав скарбунку і показує малому циганови ґроші. Показав півґроша — циганчук каже, що не таке було. Показав ґрош — теж не таке. Показав п’ять ґрошів, десять, п’ятдесят — усе не таке. І так показував, що дійшло до п’ятьох злотих. А циганчук каже:

— Якраз таке мені тато давав.

І шинкар надавав йому всього, що мав купити циганчук, і ще дав здачу. І пішов циганчук додому. Приніс він то все, а старий циган, тато його, каже:

— З тебе буде ліпший злодій, як я.