Хитрий їжак
Українська народна казка про тварин
Одного разу бігла лисиця до саду і здибає по дорозі їжака: «Добрий день, їжаче!». Каже їжак: «Добре здоровля!» — «Ходи зо мнов у товаристві у виноград». А він каже: «Ой, страшно, лисичко, бо там господар накладає усе сільце; можем упасти у біду». — «О, я, — каже. — не боюся, я маю школи покінчені, то дам си раду!». І пішли.
Наїлися они винограду і вертаються, та й лисичка імилася у сільце. «Ей, — каже, — їжачку, братчику, рятуй!» — «Ой, ні, не поможу, бо я казав, що не знаю; та ж ти мені казала, що маєш школи покінчені». — «Ой, — каже, — я уже зі страху забула геть усе».
Уздрів їжак, що біда, і зачав їй радити: «Ніц, — каже, — не роби, лиш як ґазда прийде, а ти ся зроби неживов — опусти голову, ноги, так як би-с була мертва, і може си ця штука удасть». Акурат входить господар. Став над лисицев і каже: «От, — каже, — шкода, що я не був штири дні у саді, аж си прочутила...». Узявся однов руков за ніс, а другов імив лисичку за хвіст та й викинув її через пліт.
Але лисиці лиш сего було треба. Схопилася та й пішла додому. Щось четвертої днини іде лисичка знов у виноград. Іде попри їжакову нору і знов кличе його у товаристві у виноград. «Та ти забула уже, що з тобов було?» — «Ходи, ходи». Но, наїлися они знов винограду та й лиш зачали іти, а то їжак упав у сільце.
«Ей, — каже, — сестричко-лисичко! Рятував я тебе, порятуй і ти мене». — «Но, що я тобі поможу? Я тобі не поможу нічо!» Та й іде геть. «Рятуй, бійся бога!» Але лисичка гі не чує. Але їжак заплакав: «Сестричко! Дуже-сми жили файно, ходи хоть розпрощайся зо мнов».
Но, вернулася лисичка, та й ся обіймили обоє. «Ой, — каже їжак, — поцілуймося обоє, бо знаєш, що ми смерть зараз». І лисиця вивалила язик і хоче їжака цілувати. Тогди їжак зловив лисицю зубами за язик і моцно тримає. Зачала лисиця пищати не своїми голосами так, що учув господар та й убіг до саду. Є що видіти! Но, узяв він борзо та й лисицю убив, а їжака поволеньки вибрав із сільця і пустив у сад та й від того часу дуже їжаків шанував, бо видів користь.