Цар Петро і солдат
Українська народна казка Буковини
Петро Великий дуже любив полювання. А там був полк кавалерії. Петро передягся в гражданське і приходи до командира ескадрону. — Дай мені самого май бойового солдата.
— Дам.
— Мене звуть Альоша.
Командир прикликав їдного солдата й питає:
— Хочеш їхати на полювання з Альошею?
— По вашому приказанію поїду!
Та й поїхав він з «Альошею». Приїхали в ліс і заблудили. А Петро Великий був сильно жилавий і добре лазив по деревах. Виліз він на високе дерево. А солдат хоче видіти, що в «Альоші» в сумці. Заліз він у сумку, побачив ром і трохи випив. А «Альоша» виліз на дерево і скомандував, щоб солдат у такому-то напрямку помітив кілька дерев. Солдат вийняв шаблю і ті дерева позначив.
Зліз «Альоша» з дерева, і поїхали вони на «Альошовому» коні в ту сторону, куди були насічені дерева. Приїхали до якоїсь хати. А там висока огорожа — не перескочити, не перелізти. Солдат каже:
— Альошо, ти під’їжджай до огорожі, а я вилізу тобі на плечі, перелізу через огорожу, переріжу всіх собак, відчиню ворота і в’їдем.
Так вони й зробили. Солдат відкрив ворота, в’їжджають вони, а там — конюшня. Заводять вони туди коня. А там було ще місце на шість коней.
Зайшли вони в хату, дивляться по кімнатах, а під постелями голови відрубані валяються.
— Не туди ми попали, — каже солдат.
А в хаті нікого нема, тілко стара баба і дочка її. Солдат каже:
— Підем спати на горище.
Тілко полягали вони спати, коли чують крик, свист — їдуть п’ять бабиних синів і її чоловік. Приїхали, а стара й говори їм:
— Якісь два приїхали, їден нічого, так собі, а їден всіх собак вирізав.
— А де вони?
— Полягали спати на поді.
Коли солдат спав, Петро вартував. А потому вартував солдат. Став він з шаблею коло драбини і стоїть. А старий каже до найменшого сина:
— Іди розправся з ними.
Той лиш підліз догори, а солдат вхопив його за чуприну і відрубав голову. Той і не писнув. Труп упав на землю, а голову солдат поклав коло себе. Батько каже:
— Що так довго його нема?
Посилає другого. Солдат і другому голову відтяв. Послав старий і третього, й четвертого, і п’ятого. А солдат всім голови відтяв. «Чого їх так довго нема?» — думає старий. Поліз він сам по драбині, а солдат і йому голову відтяв.
Розвиднилося, злізли вони. А Петро каже до баби:
— Показуй, що в тебе в погребі. Покажи, бо й тобі буде те, що твоїм синам і чоловікови.
Баба розкрила погріб показувати. Вони до погреба — а дочка прицілилася і стрілила в Петра Великого. Та й поранила його в плече. А Петро обернувся і вбив її. Зайшли вони до погреба, а там — повно золота. Солдат набрав повні кишені, в пазуху гребе. Та й каже:
— Альошо, бери й ти.
«Альоша» взяв трошки, а більше брати не хотів. Як набрав солдат золота, Петро каже:
— Я беру коня та й їду, а ти йди помаленьку за мною. Я вишлю за тобою ізвозчика.
Їде Петро, устрітив ізвозчика і каже:
— Там ззаду йде солдат. Ти його підвези, то він тобі стілко заплати, що коні твої того варті не будуть. Вези його в ресторан, а потому в царський дворець.
Зустрів ізвозчик солдата, посадив його в бричку і завіз у ресторан. Як солдат добре набрався, повіз його ізвозчик в царський дворець. Петро Великий каже:
— Кладіть його на моє ліжко.
Поклали вони його на царське ліжко, а він спить як мертвий.
Зібрав цар усіх міністрів. Проспав солдат три години, будять його. Виходи він надвір, а там не «Альоша» стоїть, а цар. Солдат упав на коліна:
— Прості, государю.
А цар зняв з шиї золотий ланцюжок, почепив солдатови і каже:
— Цей герой спас мене для всієї Росії. Умийте його і вберіть у гарний одяг.
Одягли його в гарний одяг. Дав йому цар звання капітана. Поїхав він у ескадрон і подав полковнику царську записку. Там було написано: «Негайно з’явитися до царя». Полковник з’явився, а Петро йому каже:
— Цей солдат тепер капітан, і він буде у вас командиром ескадрону. І став солдат командувати ескадроном.