Циганське тягло
Українська народна казка Поділля

Помер один бідний циган. Приходить його син до попа і просить крізь сльози:

— Поховайте мого тата, будь ласка.

Побачивши, що циганчук бідний, аж світиться, і нема в нього й гроша за душею, піп сердито відповів:

— За одну поману, хлопче, не поховаю. Кожний порядний чоловік гроші на смерть для себе за життя відкладає, щоб за похорон заплатити.

— Тато мій теж були порядний чоловік, — аж заплакав циганчук, — каже, що недаром вони, як вмирали, то заповіли вам все своє багатство...

— Мені?! — насторожився піп.— Що за багатство?!

— А тягло...

Почув піп про тягло й аж підскочив від радості: «Це, певне, коні у циган так називаються. Не іначе...»

— Не плач даром,— сказав вже зовсім іншим тоном до циганчука.— За тягло я поховаю тата. Як видно, він був хоч і бідний, але дуже порядний чоловік.

Відтак пішов піп, поховав, як годиться, цигана на цвинтарі, і заходить вже сам до циганчука додому.

— Я за тяглом,— каже.

— Ну і добре,— відповідає йому хитрий циганчук і показує на велику люльку, що висіла на стіні,— беріть собі і будете тягнути, скільки вас хватить.