Циганські хитрощі
Українська народна казка Буковини

Їде пан з кучером і здибає циганчука. Літ десять йому було, тому циганчукови.

— Спини коні, — каже пан до кучера, — спитаєм щось цего циганчука. Циганчук підійшов, а пан і питає:

— Мей, я чув, що цигани дуже обманюють людей. То, може, ти нас обманиш?

А циганчук йому:

— Я не вмію обманювати, бо ще малий. Тато мій уміє сильно обманювати.

— А де твій тато? — питає пан.

— Далеко. Он за тим горбом. Пан каже:

— То йди скажи татови, най приходи сюди.

І циганчук побіг за татом. Але пробіг трохи та й вернувся назад.

— Чого ж ти вернувся назад? — питає пан.

— Бо то дуже далеко. Поки я зайду туди, а поки назад, то й вечір буде. Дайте коня, то скажу татови і вернуся назад.

Пан каже до кучера:

— Дай йому коня, най скоріше вертається.

Кучер розпряг коня, дає його циганчукови. Поїхав він. Проїхав трохи і вернувся назад.

— Чого ти вернувся назад? — питає пан.

— Я вернувся, бо як я поїду туди верхи, то верхи і назад вернуся. А тато мій має йти пішки? Дайте ще їдного коня, щоб і тато мав на чому приїхати.

Пан каже до кучера:

— Дай йому ще другого коня, то скоріше вернуться обидва. Циганчук прив’язав їдного коня до другого і подався. Чекає пан, чекає — нема цигана. А кучер каже панови:

— Казав циганчук, що не вміє обманювати, а нас з вами обманив. Пропали коні.

— То йди додому, — каже пан, — та приведи другі коні, щоб ми могли їхати далі.