Шукаю роботу у Луцьку чи дистанційну як веброзробник HTML CSS JavaScript
Українські казки

Цілющі грушки
Українська народна казка Полтавщини

Жила собі на світі одна бабуся. їй було уже багато років, що вона не знала й скільки. Цю бабусю знали всі, бо вона завжди допомагала людям і добрим словом, і порадою, і цілющими травами, про які вона знала найкраще в усій окрузі.

І була в бабусі внучка Наталочка. Дівчинка росла гарною, розумною і доброю, як її бабуся.

От одного разу бабуся захворіла, що не могла з ліжка підвестися. Наталочка біля бабуні упадає: і їсти їй зварить, і чай приготує, і ліки різні приносить, та нічого не допомагає. От бабуся й говорить:

— Нічого, онучко, мені не допоможе, тільки лісові груші. Але вони ростуть на лісовій галявині серед лісу. І дорога туди далека і небезпечна.

— Та нічого, бабуню, якось доберусь і нарву тобі грушок.

Так сказала Наталочка, зібралась і пішла. Довго чи недовго йшла дівчинка, аж бачить — ліс стоїть, та такий густий, що й світло туди не пробивається. Страшно Наталочці, та любов до бабусі сильніша за страх.

Іде вона лісом і пісеньку наспівує. Аж раптом дивиться — на пеньочку сидить білочка. Вона й звернулася до неї:

— Білочко-сестрице, чи не знаєш ти, де тут росте чарівна грушка?

— Знаю, — відказала та, — але зразу принеси мені горішків.

Пішла дівчинка шукати горішки. Йшла-йшла вона, аж раптом побачила високий горіх. Тільки хотіла натрусити горіхів, як він питає:

— Дівчинко, а для чого тобі горішки?

— Щоб віддати білочці, яка знає, де росте грушка, що має цілющі плоди. Вони мають допомогти моїй бабуні, яка тяжко захворіла.

— Добре, дівчино, я дам тобі горіхів, та зразу принеси води і полий моє коріння.

Пішла дівчинка далі. Йде вона, йде, аж бачить — криничка. Та так заросла бур’яном, що й не видно. Наталочка обірвала бур’ян, почистила криничку. Водичка в ній зразу немовби проясніла.

— Дякую тобі, добра дівчинко. Як я тобі можу віддячити?

— Криничко, дай мені водички, щоб напоїти коріння горіхові. Він дасть мені горішків. Я їх віднесу білочці, а вона мені покаже, де росте грушка з цілющими плодами.

Криничка віддячила дівчинці — дала їй водички. Та швиденько пішла до горіха і напоїла його коріння. Він дав їй горішків цілий кошик. Наталочка побігла до білочки і віддала їй горішки. Білочка й говорить:

— Йди за мною.

І поскакала по деревах. А дівчинка ледве встигала. Аж ось білочка зупинилась. І Наталочка побачила красиву галявину, серед якої росла чарівна грушка. А аромат такий стояв навколо, що аж дух забивало. Білочка допомогла дівчинці натрусити грушок повнісінький кошик.

Наталочка подякувала й хутенько пішла додому, щоб скоріше вилікувати бабусю. Бабуся, побачивши Наталочку, дуже зраділа. Вона з’їла кілька грушок і задрімала. На ранок Наталочка прокинулась і побачила, що бабуня уже на ногах і порається коло свого зілля.

— О, а грушки справді цілющі, — сказала Наталочка.

— Так, цілющі, а найбільше мені допомогло твоє добре серце, — мовила бабуся і пригорнула онучку до себе, — і пам’ятай: завжди допомагай іншим, і тобі всі допомагатимуть.

От і казочці кінець, а хто слухав — молодець.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

280 (7110). Цілющі грушки. СУС —, новотвір. Записала Чуприна Ольга 2009 року. Чуприна Тетяна Іванівна. Полтавська область, Диканський район, Диканька