Шукаю роботу у Луцьку чи дистанційну як веброзробник HTML CSS JavaScript
Українські казки

Чарівна тайстрина
Українська народна казка Закарпаття

Були два браття, їден бідний, їден багатий. Бідний до багатого йшов робити, аби там щось йому дали. І діти його йшли робити. А жінка бідного каже:

— Іди десь зароби гроші, аби ми корову купили. Він пішов далеко в город, а там у їдного пана много дров у дворі. І пан зазвідався:

— Ти глядаєш роботу? Поріжеш ці дрова — я тобі дам гроші на корову.

А бідний відповідає:

— Мені далеко домі ходити.

— Не треба ходити, — каже пан, — я тобі дам квартиру.

І він чоловіку дав пилу та сокиру, довбню, цапа — все, що треба було для роботи.

Він у пана робив, робив і порізав усі дрова. І пан йому дав грошей, на корову було доста:

— Маєш доста на корову грошей. Бідний прийшов домі й повідає:

— Жоно, маєш доста на корову грошей. Іди кажи братови мойому, би йшов полічити гроші.

А брат прийшов, полічив та половину грошей украв. Та й говорить братови:

— Півкорови не мож купити, не цілу корову. Я тобі позичу грошей. Багатий брат мало походив, прийшов та й ділить гроші:

— Ту твої гроші, а ту мої.

А бідний брат питає багатого:

— Ти знаєш корови вибирати, аби молока було доста?

— Знаю, знаю.

І пішли купили корову, таку, що молока дає доста. І вже не йде бідний до багатого робити, бо має молоко. Дивується багачева жінка:

— А чому вони не йдуть до нас робити?

— Бо я купив їм корову. Я дав гроші на півкорови. Іди до нього та кажи, най дасть за півкорови гроші.

Жінка прийшла до бідного брата:

— Нам треба гроші за півкорови.

— А відки я тобі дам? Хіба продати корову.

Як пішли продати корову, багатий брат половину грошей украв. А другою половиною поділилися.

Бідний приніс гроші домі, дав жоні, а жона купила щось дітям їсти, та й грошей нема. Муси йти бідний до багача робити, аби багач дав щось їсти. А жона бідного каже:

— Ану ще раз іди десь далі та зароби грошей.

Він пішов у город, іде, дивиться, якийсь чоловік іде. Звідається той чоловік:

— Чому ти не їш, не п’єш і нич не робиш?

— Голоден, грошей не маю та й нич не купую та й не їм. Той чоловік говорить:

— На тобі тайстрину, іди домі й кажи: «Тайстрино, кончи своє діло».

Приніс бідний тайстрину домі, поклав на стіл:

— Тайстрино, кончи своє діло.

І вийшло з тайстрини доста їсти. І їли вони, і не йшли до багача робити. А багач дивується:

— А чому то він не йде до нас нічого робити?

Багач не знає про тайстрину. Увечір іде він та й повернув до бідного брата. Брат запрошує:

— Сідай.

— А ти щось маєш? Як маєш, то буду сідати. Бідний поклав на стіл тайстрину:

— Тайстрино, кончи своє діло.

І з тайстрини вийшло доста їсти й пити. А багач зміряв очима тайстрину, яка вона велика. На сорок сантиметрів довга, а на двадцять п’ять широка. І прийшов домі та каже жоні:

— Ший таку тайстрину з білого полотна, на сорок сантиметрів довгу, а на двадцять п’ять широку.

І жона зшила таку тайстрину та й дала йому. А він ввечір прийшов до бідного брата та й тайстрину обміняв. Тайстрина висіла на стіні, між вікнами, а багатий ту тайстрину зняв, а повісив свою. Вони рано встають, кладуть тайстрину на стіл, трясуть, а з того нема нич.

А жона бідного знову:

— Ану йди ще щось зароби.

І він пішов у город, і підійшов до нього той чоловік. Бідний повідає:

— Вже не є нич у тайстрині, вийшло все. А той йому:

— Добре, добре. Я тобі дам другу тайстрину. Чи буде у вас який празник, який храм?

— Буде, буде в четвер. Чоловік розказує бідному:

— Коли люди підуть до церкви, ти обміняй тайстрину. Ту, що в брата, забери, а цю на її місце повісь.

У багача тайстрина висить у сінях за дверима. Він пішов, нову тайстрину почепив, а ту взяв.

А багач кличе людей у гості. Люди прийшли та стали сідати. Хочуть їсти та й питають:

— Стрийку, чим ви нас будете гостити, коли ви не маєте на столі нич ні їсти, ні пити?

— Дорогі гості, — припрошує, — ви сідайте. Будете видіти, чим я вас гоститиму.

Пішов він та й приніс тайстрину.

— Тайстрино, кончи своє діло!

А відти вискочив бегарі, та по людях, та став їх бити. Люди почали втікати на вікна, на двері, усі повтікали геть. Вийшли надвір та нарікають:

— Ото нас гостить, голови розбив!

А бегарі імився до хазяїна, б’є його. Він гойкає на сина:

— Михайле, Михайле, мене щось б’є! Іди до бідного брата, най прийде.

Той пішов до бідного брата та й просить:

— Стрику, ходіть, бо тата щось б’є. А бідний брат прийшов і наказує:

— Тайстрино, запри своє діло!

І бегарі скочив у тайстрину. Кається багач:

— Брате мій, я согрішив перед тобою, перед людьми і перед богом.

І приніс усі гроші, що він у нього вкрав. І дав йому тайстрину, котра його била:

— На, все маєш туй, що я согрішив перед богом, перед тобою та перед людьми.

І казці конець. І хто казав, і хто писав, то молодець. Молодці оба.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

Лази, Воловецького району, Закарпатської області 24 січня 1997 року Гогирчак Михайло Іванович (1908 року народження)