Чарівний батіжок
Українська народна казка Гуцульщини
Був дідо-багач. Мав слугу і післав його в ліс по дрова. Казав, аби привіз сухих дров, бо скоро весілля буде, женить сина. Запряг слуга воли і їде лісом. І зачепив віз у скоруха, а той узяв сокиру, аби того скоруха рубати. Махнув сокирою, а скорух каже:
— Не! Не рубай мене, то дам тобі батіжок. Як ти ним махнеш і скажеш: «Най так буде», — то що би ти видів, так мав бути, як є.
Він попробував батіжок — батіжок його слухає.
А ґазда його вже справляв весілля. А слугу скрізь посилають, за чим треба. І привів князь княгиню. Гості веселяться в хаті, а князь з княгинею в коморі лягли собі. А слуга подивився в шпарку до комори і махнув батіжком:
— Най так буде.
І так ся гостили князь з княгинею, що не могли встати. Заслабли. Пішли за князем і за княгинею — ті не встають. Каже ґазда слузі:
— Іди через воду на той бік за примівницею. Най іде їм примовить. Слуга прийшов та й каже примівниці:
— Щось заслабли князь з княгинею. Ідіть примовте їм. Примівниця каже:
— На весілля не могли запросити, а як молоді заслабли, то вже мене просять? Але, — каже, — ходім.
Ідуть вони через воду. Баба була малого росту. Лавки на річці не було. Баба брела воду і сорочку підкасала вище пупця. А цей махнув батіжком і сказав:
— Най так буде!
Ідуть далі — сорочка в баби вдолину не паде. Прийшли на весілля, а на подвір’ю два слуги кіцкають лопатами грузь. Цей крикнув:
— Ану дайте бабі лопатами по заду!
Слуги вдарили, а він махнув батіжком і сказав:
— Най так буде.
І лопати імилися бабі за зад, і баба з лопатами, як коза з рогами. На тім весіллю був віт. Сказали йому про ті лопати. Віт лапнувся за лопату, а цей махнув батіжком і сказав:
— Най так буде.
І віт так і лишився при лопаті.
Привели попа, би піп над цим молився. А той махнув батіжком.
— Най так буде!
І піп не може скінчити свою молитву. І зробилася повна хата хворих. Каже віт:
— Що робити? Везім це все в суд. Най суд розсудить.
Прибули до суду. Баба заголене, з лопатами, піп тримається за лопату. Баба змерзла, пішла до кухні грітися. А суддя пішов туди люльку курити. Подивився, що стоїть заголена баба, та хотів упекти її і тикнув їй люльку до голого заду. А цей махнув батіжком.
— Най так буде!
І вже й суддя імився. Вже все коло баби сидить. Суддя каже:
— Приведіть трьох головних лікарів.
Прийшли лікарі. Один імив бабу ззаду, другий спереду. А слуга махнув батогом.
— Най так буде!
І все вже зробилося хворе. Каже суддя:
— Даю, братчику, пару коней і міх грошей, аби хтось так зробив, щоби все стало на місця і все дуже було.
Каже той слуга:
— Я, може, так і зроблю. Давайте мішок грошей і бричку з кіньми. І як увидів мішок грошей, коні й бричку, махнув батіжком і сказав:
— Най це все розділилося, все на місця би стало!
І то ся розлізло. А слуга сів у бричку і поїхав у місто. Та купив великий горнець. Та й байці конець.