Чарівні дзвіночки
Українська народна казка Кіровоградщини

В одного чоловіка було три сини — два розумні, а третій дурень. Як поховали батька, старший син зостався порядкувать. А перед смертю батько сказав, щоб кожну ніч сини стерегли його могилу.

Не схотіли старші сини йти, послали дурня. Пішов той і сидить вночі. А в дванадцятій годині вийшов батько з гробу, побачив Івана та й дав йому дзвіночок.

На другий день знову послали дурня. Побачив батько свого молодшого сина знову, здивувався, але дав йому дзвіночок. І на третю ніч Іван ходив.

Так він отримав три дзвіночки. А були вони не прості, а чарівні. Виліз Іван на піч, роздивляється дзвіночки, а брати тільки глузують з нього.

Але ось дійшла чутка, що цар вирішив одружити свою доньку з тим, хто принесе найкращий подарунок.

Пішли брати, а молодший брат задзвенів у дзвіночок і прибіг кінь. Сів він на коня та й полетів птахом. Побачила красуня чарівного парубка, закохалася в нього, і цар дозволив їм одружитися. Повернулися брати додому, а меншого брата нема. Вирішили не чекати на нього, забрали собі млин і пасіку і почали господарювати.

А Іван живе з царівною, має діточок, але сумує за братами. Вирішив їх провідати. Переодягнувся у старця і прийшов до братів. Але вони були злими, нацькували на нього собак. Сів Іван під тином та й заплакав. Згадав про чарівні дзвіночки, які роблять чудеса і вирішив «віддячити» братам за гостинність.

Але добре серце не посміло скривдити рідним братів. Виїхав Іван за село, продзвенів чарівним дзвіночком, і з’явилися чудо-коні з золотою каретою. Сів царевич у карету і знову повернувся до села.

Коли брати побачили царську карету, то вибігли з двору з хлібом-сіллю, кланяються до землі. Але гульк, впізнали свого брата, стали просити вибачення. Мав Іван добре серце, пробачив братам і подарував їм третього дзвіночка для того, щоб робили вони людям добро. Щоб добро у світі перемагало зло.