Чоловік, жінка й борець
Українська народна казка Гуцульщини

Був чоловік і жінка. Жінка була сильна, годна, а чоловік май сухорлявий та й не такий годний. І сварив він, і бив жінку, бо якийсь дуже нервовий був. А жінка все терпіла. Поїхали вони одного разу на ярмарок. Щось там мали продавати. Чують, так щось бутить. А то приїхав борець та й викликав людей, би з ним боролися. Той бутить, а жінка й собі забутіла. А чоловік каже:

— Що ти робиш? Та це ж борець. Він тебе дуне до бетону та й по тобі буде.

— Най буде, — каже жінка. — А ти не бійся.

Вийшла жінка до того борця, чіпнулися вони до борення. А жінка тим борцем як джвихнула! Раз джвихнула, другий раз джвихнула. А як третій раз ним джвихнула, той ледви встав. Устав та й пішов, та й не хотів більше боротися.

А чоловік каже:

— Таке, жінко-небого. Дотепер-им жив з тобою. А тепер з тобою жити не буду, іду в світ світенний. Ти таку силу маєш, а я тебе сварю й б’ю. Ти ж мене можеш убити, як захочеш.

— Йой, чоловіче, бійся бога, не лишай мене. Як-ис сварив та бив, так і будеш сварити та й бити. Ти мій чоловік, я тобі мушу терпіти. А цему борцеви терпіти не мушу. З цего дунула, аби він пам’ятав, яку силу мають жінки.