Чоловік, жінка і чорт
Українська народна казка Бойківщини

Йшов чоловік з жінкою з гостей. Ішли лісом. А в тім лісі була полянка. На ті полянці була трава, але вже скошена. Чоловік повів жінці:

— От де, жінко, совісні люди косили. Як гарно скосили траву.

А жінка сказала:

— То не кошена трава, а стрижена.

— Де, жінко, хто траву стриже? Траву косять. Як її стричи?

А вона каже:

— Стрижена!

Та й цінькає перед його очима.

А один чоловік викопав яму на медведя. І накрив хвоєю, щоб непомітно було. Жінка не увиділа того і впала в ту яму. Зрадів чоловік, що вона туди впала. Думає: «Поживи там трохи, коли ти така погана. А я дома сам управлюся з господаркою».

Пішов чоловік додому, погодував худобу, нагодував свиней, переночував. А на другий день узяв собі мотузок і пішов до лісу витягати з ями жінку. Приходить до тої ями, опустив у яму мотузок та й гойкає:

— Прив’яжися! Я тебе витягну!

Чує, щось киває мотузком. Значить, уже прив’язалася вона. Витягає, дивиться, а то щось з одного боку чорне, а з другого сиве. І роги на голові. І гойкає:

— Тягни далі, не бійся!

Витяг чоловік, а то чорт. Він кудись ішов і тоже впав у тоту яму. І одну ніч коло тої жінки переночував. І вона його так налютила, того чорта, що в нього посивів той бік, який був біля жінки.

Звідається чоловік чорта:

— Скільки ти вже прожив з своєю жінкою?

Чоловік сказав:

— Небагато, три роки.

Чорт зняв з него капелюха, подивився на його голову і сказав:

— Міцна в тебе голова, як ти три роки з нею прожив, і голова твоя не посивіла. Я коло твої жінки переночував одну ніч і один бік у мене посивів.

А чоловік йому сказав:

— Я не маю коли з тобою говорити, бо я хочу жінку з ями визволити.

А чорт каже:

— Не треба її визволяти. На тобі оці три стебла, і ти станеш великим ворожільником. Бо якщо ти її витягнеш, то вона і тебе запропастить, і мене. Така вона зла стала. А ти бери ці стебла і йди до царя. У царя захворіла дочка. Там повно попів з усіх держав поз’їжджалося і молитву читали їй. І повно лікарів. І ніхто не міг її вилікувати. Ти підеш до неї з тими стеблами, обкуриш її, і вона стане здоровою. І цар дасть ту дочку за тебе, вона стане твоєю жінкою. Тільки щоб ти більш нікуди не йшов лікувати, тільки до того одного царя. Бо якщо ти ще десь підеш, то буде погано з тобою.

Той чоловік пішов додому, віддав господарку старшому братови і сказав:

— Доглядаю мою господарку, бо я піду шукати свої жінки. Моя жінка десь пропала. Якщо я вернуся, я тобі заплачу за то, що ти господарку доглянув. А якщо не вернуся, господарка залишиться тобі.

І пішов той чоловік до царя лікувати цареву дочку. Добрався він до того царя, а там Бог знає скільки лікарів з усіх держав. Бог знає, скільки попів молитву читають. І нічого їй не помагає. А того чоловіка спинили вартові.

— Чого ти, — каже, — бідолахо, сюди прийшов?

— Я прийшов лікувати цареву доньку.

Йому сказали:

— Давай документи, що ти лікар.

А він каже:

— Я ходжу і виліковую людей по всіх державах. А документи свої я загубив, я без документів.

Вартові викликали царя. Виходить цар і питає:

— Що ти за один?

— Я лікар. Прийшов лікувати вашу дочку.

Цар каже:

— Покажи свої документи.

А він царьови повів:

— Я документи загубив.

— А ти вилікуєш мою дочку?

— Вилікую, — сказав він.

— Якщо ти мою дочку вилікуєш, то я тобі дам півцарства, а як не вилікуєш, то я тебе із світу зжену. Добре?

— Добре, — сказав він.

Завів його цар до свої дочки. Він сказав, щоби всі лікарі ослободили ту кімнату, і як усі вийшли, вийняв із кишені стебло, підпалив і підкурив тим димом цареву дочку. Вона ще декілька хвилин полежала і почала говорити. Ще через якийсь час вона попросила, щоб їй дали щось пити. Коли цар почув свої дочки голос, він дуже зрадів. А тих усіх лікарів і попів він почав штрафувати і розганяти їх. А того чоловіка переодяг у дорогий костюм, дав йому велику гостину і почав його звідатися, з якої він держави. А той чоловік повів йому:

— Я сам не знаю, з якої я держави, бо я з дитинства ходжу лікувати людей по всіх державах. Я взнав, що ваша дочка боліє, і прийшов до вас.

І царьова дочка стала здорова. Цар дуже радувався і сказав:

— Даю вам півцарства. І жийте в мене, я вас нікуди не відпущу. І будете ви моїм зятьом. А як я буду вмирати, я вам віддам усе моє царство і ви останетесь на моєму місці.

І одружився він з царевою дочкою, і жив собі спокійно в царя, аж поки не заболіла дочка в другого царя. І той цар написав до цього царя: «Хто твою дочку вилікував, який лікар?» І цей цар відписав тому царьови: «Мою дочку вилікував мій зять». І той цар почав просити цього царя, писати до нього: «Зажени ти свого зятя до мене, щоби твій зять вилікував і мою дочку. Будь такий добрий. Моя дочка заболіла тим самим болем, що й твоя. Ми ж з тобою друзями були. Допоможи мені в моєму горі».

Цар дав прочитати того листа зятьови. А зять прочитав і сказав:

— Не положено мені нікуди ходити, нікуди я не піду.

Але цар його почав просити, і він послухав царя. І пішов до того царя лікувати його дочку.

Цар його красно встрітив, з музикою. А він прийшов до царської дочки, вийняв з кишені стебло, підпалив, покурив царьову дочку тим димом, і царева дочка стала здорова. Цар дав лікареви велику гостину. Погостилися вони. І коли лікар мав відходити геть, зайшов він у туалет. А там його поїмав чорт і йому сказав:

— Ти чого сюди йшов? Я тобі як говорив? Щоби ти більше нікуди не йшов, тільки до того царя, до якого я тебе післав.

А той лікар сказав:

— Я мусів сюди йти, бо моя жінка узнала про мене і глядала мене. А я втік до цього царя і вилікував його дочку. І тесть дав мені телеграму, що вона їде сюди. Зараз вона буде тут. Я не маю коли з тобою говорити, мушу тікати далі.

І налякався чорт, що приїде та жінка, та й утік за моря. А той лікар обдурив чорта та й проїхав собі додому.