Чому лисиця і заєць не дружать
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

От одного разу жили собі заєць і лисиця. А тоді вони були друзі. Йшли доріжкою і потрапили в мисливську яму. Яма була глибока. Заєць і каже:

— Давай ти на мене станеш та виберешся на гору, а мені потім лапку простягни.

Вони так і зробили. От лисиця вилізла і швидко побігла, бо ішов мисливець. Та він був ще далеко і вона могла ще допомогти зайцеві.

Мисливець підійшов до ями і побачив у ній куцохвостого. Він узяв його за вуха і поніс додому. Швидко посадив його в клітку а сам пішов перевірити чи не попався ще хтось. Незабаром він повернувся і приніс зайчикову приятельку лисицю. Він посадив її у окрему клітку.

Вдень почало хмаритись і вночі була гроза. Чути було грім і видно блискавку. Лив сильний дощ. Блискавка ударила у двері клітки, де сидів Заєць, і двері відчинилися. З клітки радісно вибіг Заєць і хотів уже бігти, та почув голос лисиці:

— Е, ти забув про мене!

— А пам’ятаєш, як ти забула про мене? Тепер і чекай, коли з тебе зроблять комір.

І заєць побіг щодуху.

З того часу і до наших днів вони так і не подружились.