Шукаю роботу у Луцьку чи дистанційну як веброзробник HTML CSS JavaScript
Українські казки

Чорт
Українська народна казка Чернігівщини

Давно це було. Через село протікала безіменна річка. Вона відділяла від села куток Шестаківку. Біля лісу жила бідна сім’я. Жінка з дітьми працювала день при дні, а чоловік все норовив утекти в шинок до жида Зоськи.

Настала осінь. Роботи повно і на полі, і в господарстві, А чоловік все шинкує. Перед неділею загадала жінка старшому синові зарізати чорну козу. Вредна була коза, молока не давала, з сусідськими козами билася і майже щодень влізала у шкоду.

Настав суботній вечір. Жінка впоралася з м’ясом, зготувала вечерю, і чекаючи чоловіка, вийшла у двір. І таке її зло взяло, що не можна розказати. Та до яких пір вона буде мучитися з п’яничкою? Де і сила взялася. Миттю накинула на себе кожуха навиворіт, до очіпка прив’язала козячі роги, до бороди прив’язала мичку з калачиків і через Клинок та олес подалася до річки.

В тому селі, щоб потрапити з шинку на Шестаківку був тільки один місток. Річка була неглибока, обросла кущами верболозу. Заховалася жінка під мостом і почала чекати. Недовго довелося чекати. Здалеку почула знайому пісню «І шумить, і гуде».

— От зараз зашумить, — пригрозила в ніч.

Коли чоловік дістався мосту, то зупинився, намацуючи дорогу. І тут чує

із-за кущів:

— Милий, чорнобривий, іди до мене. Щастя тебе тут чекає. Іди, не бійся.

Почухав чоловік потилицю, думав, вчулося. Аж чує, знову голос кличе. Та такий лагідний, срібними дзвонами переливається.

І не пішов чоловік по мосту до хати, а звернув у верболіз.

— Іду, рибко, іду, щебетушко, — почав промовляти і завмер з розкритим ротом. Перед ним стояв справжнісінький чорт з рогами, борідкою і густою шерстю. Бридкий, страшний простягав руки до чоловіка, а в руках пляшка. Потемніло в очах, затрусилися руки, підкосилися ноги. Не спам’ятався, як і вдома опинився. Довго у того чоловіка була пропасниця. Тиждень його шептухи відшіптували, травами відпоювали.

Коли прийшов трохи до тями, то розказав сусідам про чорта з пляшкою під мостом і побожився жінці не пити більше. Чоловіки не повірили, адже самі теж частенько відвідували шинок. Але жінки мудріші виявилися. По черзі чергували під мостом в костюмі чорта і добилися свого. Чоловіки перестали пити, а річку з тих пір прозивають Чортівкою.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

226 (4486). Чорт. СУС —. Записала Богдан В. В. 2008 року. Гормілко Ганна Леонтівна (1944). Чернігівська область, Менський район, Стольне