Чудодійні суниці
Українська народна казка Поділля
Колись давно жив звичайний хлопець, а кохав він незвичайно красиву та добру дівчину. З нею і мріяв незабаром одружитися. Але не так сталося, як гадалось.
Неподалік жила ще одна красуня, яка теж мріяла про одруження з прекрасним парубком. З чорною заздрістю слідкувала за закоханою і парою. Вона хотіла будь-якою ціною розлучити щасливих закоханих. Навіть подумувала про смерть щасливиці, хоча не знала, як це зробити.
Якось безсердечна дівчина почула про ворожку і вирішила звернутися до неї за порадою. Баба-ворожка вислухала усе і сказала:
— Я тебе навчу трьох речей. Насамперед, стань найкращою подругою красуні. Згодом подаруй їй, ніби на весілля, своє намисто. За це попроси добру дівчину проковтнути степір’ячко цибулі не прожовуючи.
Почувши це, дуже зраділа заздрісна красуня. Дорогою додому навіть уявляла себе на місці нареченої.
Усе сталося так, як було задумано ворожкою та злою подругою. Дівчина-красуня і не здогадувалась про страшний задум. Вона щиро ділилася найпотаємнішими думками з новою подругою і, навіть не задумуючись, погодилася на її пропозицію.
— О, яке красиве намисто! Воно так підійде до мого весільного вбрання! Дякую тобі, моя подруженько!
Нічого не підозрюючи, вона взяла з рук дівчини шматочок цибулини і кинула його в рот. Як же зраділа в ту хвилину зла подруга, адже насправді в цибулину було покладено малесенького вужа Вона його проковтнула.
Заспівала душа лютої поганки. Прибігла вона додому, глянула у дзеркало і заговорила:
— Тепер я точно займу місце нареченої.
Через деякий час усі стали готуватися до весілля. Раділи й молодята. Та чомусь з кожним днем наречена ставала все кволішою і сумнішою.
Минуло небагато часу, а дівчина й зовсім злягла. Весілля відмінили, зникла радість, запанував смуток. Лише лиходійниця раділа:
— Мої мрії починають збуватися.
Та й у довіру увійшла до молодої дівчини, жаліла красуню, підтримувала хлопця.
Дуже побивався наречений. Одного дня, коли він прийшов до своєї судженої, вона сказала:
— Недовго залишилось мені на цьому світі жити. Тому виконай моє останнє прохання, занеси мене на лісову галявину.
Дівчина відкрила скриньку і попросила дістати та надягти їй на шию подароване намисто. Коханий з болем у серці виконав усі її прохання.
По дорозі до лісу дівчина розповіла історію з намистом.
Коли молода пара опинилася на суничній галявині, хлопець поклав наречену на густу зелену траву, зірвав пучок спілих суниць. Кілька ягідок дав їй з’їсти, а решту поклав на груди. Всміхалось ясне сонечко з неба.
Своїми лагідними промінчиками гладило вистраждане, вихудле личко красуні. Дівчина заснула
Парубок пішов нарвати ще суниць. Гіркі сльози омивали його змучене обличчя. Він не чув веселого
співу птахів, ніжного дзюрчання лісового струмочка, не відчував свіжого подиху вітру. Єдина думка жила
в його голові: «Як допомогти коханій? Я не можу втратити її».
Та коли він повернувся, то побачив, що рот у дівчини відкритий, а на грудях лежить вуж. Хлопець відразу ж здогадався, чому страждала його мила і з чиєї вини. З люті він схопив вужа, розірвав його на дві половини і повісив на суху гілку.
І сталося диво, прокинулась красуня. Він зрадів і, нічого не кажучи, відніс її додому.
З тих пір дівчина стала одужувати. Люди вважали, що то суниці вилікували її. І це була правда. Невдовзі наречена зовсім одужала. Молодята нарешті почали готуватися до весілля.
Прийшла привітати їх і названа подруга. Вдавала із себе щасливу за долю молодої пари.
Не побачивши на шиї нареченої свого намиста, запитала:
— А де ж намисто, яке я тобі подарувала? Ти ж мала одягти його до весільної сукні.
Тоді юнак вийняв згорток і вручив злодійці. Коли вона розгорнула його, то злісно застогнала і впала додолу нежива. У згортку лежало намисто і дві висушені половинки вужа.
Добро і кохання перемогли зло.