Чумацька мудрість
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Їхали степом чумаки. На першому возі Гнат їде та на весь степ пісні виспівує. На другому Хома мугиче щось собі під носа. А Ярема, що їхав на третьому возі, раз по раз воли зупиняє та підбирає то мотузку, то ломаку на дорозі та все на віз складає. Не втримався Гнат та й гукає:

— Що то ти, Яремо, всяке барахло на воза пхаєш?

— Е, — каже, — знахідка — цяцянка в дорозі знадобиться.

Їдуть далі. Раптом зупинилися Гнатові воли — віз зламався. Хома об’їхав його та й рушив далі. Під’їхав Ярема ближче, а Гнат йому й каже:

— Яремо, дай мені якогось мотузка воза поремонтувати.

— Поцілуй мого вола під хвіст, то й дам, — каже той.

— Е, буду я ще твого вола цілувати, — сплюнув Гнат спересердя.

— Як собі хочеш, — відповів Ярема та й поїхав далі.

Їдуть степом далі. Хома на весь степ пісню виспівує, Ярема за ним тихенько мугиче щось собі під носа. А Гнат, сяк-так зремонтувавши воза, плентається позаду, раз по раз спиняє волів та підбирає все, що трапиться на дорозі. Не втримався Хома та й питає:

— І чого це ти, Гнате, спиняєшся раз поз раз та всякий непотріб на воза пхаєш?

— Е, — каже, — знахідка — не хвіст волячий, цілувати не треба.