Щастя дорожче за гроші
Українська народна казка Гуцульщини
Жив у однім селі бідняк. Він ходив до панського лісу. Нарубає в’язку сухих дров і несе до міста. І продає, щоб купити дітям хліба. Довгі роки він так мучився і так бідно жив.
Одного разу зійшлися два богатирі. Це були Багатство і Щастя. Стали вони між собою говорити, а той бідняк іде до панського лісу. Щастя каже:
— Дивись, до лісу йде бідняк. А ти можеш зробити його господарем, щоб він не був бідняком.
Багатство говорить:
— А чому ні? Зараз я зроблю його господарем. Бідняк підійшов до них ближче, а Багатство питає його:
— Куди йдеш?
— Іду до лісу назбирати в’язку дров. Та продам їх у місті і куплю дітям хліба, бо діти голодні.
Багатство каже:
— Від сьогодні ти не будеш носити дрова на плечах. Я тебе зроблю господарем. Їдьмо до тебе додому, забираймо жінку й діти і поїдемо до мене.
Забрали вони жінку й діти, і Багатство дало йому цілий фільварок. Всю землю і все господарство.
І договорилися між собою Багатство і Щастя, що через рік вони зустрінуться втрьох на тім самім місці під лісом. А всім людям наказало Багатство, щоб вони виконували прикази нового господаря, бо все передано на його власність.
Колишній бідняк став господарювати. Коли ж йому все не йшло на лад, а на убиток. Худоба гинула, одно горіло, друге гнило, так, що нічого не доробився. І далі мусів ходити до лісу, збирати дрова і носити до міста.
В призначений час року іде бідняк у ліс на сходини, як йому наказано було. Приходить, а там ті два богатирі стоять. Щастя пізнало його, коли він ще тільки підходив, і говорить до Багатства:
— Дивися, он іде той, що ти подарувало йому майно. Підійшов той до них, і питається Багатство:
— Що є, як ти проживаєш?
— Погано. Ви дали, а з того нема нічого доброго. Все пропало. Одно згоріло, друге зогнило, а я далі ходжу до лісу по дрова.
Говорить до бідняка Щастя:
— Я тебе зроблю щасливим.
Витягнув він з кишені одного гривеника *, дає йому і говорить:
— На, будеш господарем. А через рік у цей самий день прийдеш на це місце.
Поклав бідняк того гривеника в кишеню й пішов.
Коли він ішов додому, треба було переходити через річку. А на річці рибаки ловили рибу. І зловили велику рибину. Приїхали купці купувати в рибаків рибу і не могли сторгуватися за ту велику рибину. Старший рибак говорить до купців:
— Не дасте стілько, скілько я хочу, продам тому біднякови за одного гривеника. Ходи, бідняк, купуй рибу.
Бідняк підійшов, а старший рибак каже.
— Купуй оцю велику.
— У мене нема грошей.
— Давай гривеник.
— Я тілько гривеник і маю.
— То давай.
І купив бідняк за гривеник ту рибу. Подивився на неї та й каже:
— Я не годен її занести.
То старший рибак приказав, щоб йому відвезли її. І завезли йому ту рибу додому.
Фірмани від’їхали, а бідняка зостався дома. І говорить він до жінки:
— Дров не назбирав, хліба нема, будемо їсти саму рибу.
Став він ту рибу рубати. Врубав до половини, і з риби викотився пузир. Каже він до жінки:
— Буде мені капшук на тютюн.
Відрізав той пузир, а з пузиря викотився кусок золота. Говорить чоловік до жінки:
— Не будем купувати нафти, це нам буде світити в хаті.
На другий день рубає він рибу далі і дістав другий пузир. А там ще більший кусок золота, як в першім. Один кусок держать вони в хаті, щоб світло було, а другий запрятали в горщок і закрили мискою.
Так вони пару день жили при тім світлі і їли ту рибу. Одного вечора їде пан і дивиться на їхні вікна. Що за світло таке в бідняцькій хаті? І говорить він до фірмана:
— Держи курс до того світла.
Коли під’їхали до тої хати, пан глянув у хату через вікно і говорить до фірмана:
— Розбуди господаря.
Фірман розбудив господаря дому, а пан говорить:
— Ми зблудили дорогу. Пустіть нас до хати. Ми хочемо щось поїсти і коні хочуть їсти.
А вуйко каже:
— Я вас до хати пущу, а їсти не маю що дати.
— У нас є все своє. Нам тілько переспати.
Впустили їх до хати. Пан розкладає свої харчі, вгощає дітей, жінку господаря. І говорить до него:
— Продай мені той кусок каменя, що тобі світить. А господар відповідає:
— Пане, не смійтеся з бідного чоловіка. Нащо вам того каменя? Пан говорить:
— У мене є десять фільварків *. Я даю тобі половину з тих десятьох. І ти будеш господарем.
Чоловік з жінкою порадилися і продали той кусок. Договорилися вони з паном, і пан забрав чоловіка, жінку й діти і везе їх на ті фільварки.
Приїхали вони до пана додому. Пан приказав дітей помити й перебрати, щоб вони виглядали на людей. І говорить пан до свої жінки:
— Я здибався із своїм товаришем. Він довгі роки робив на копальнях золота і дав мені оцей кусок золота за половину мого маєтку. А цей кусок вартує більше, ніж цілий мій маєток.
Казка йде скоро, а діло — поволі. Переходить рік, в призначений час приходить цей бідняк під ліс. Там, де було призначено зійтися двом богатирям і бідняку. А богатирі стоять, і Щастя каже:
— Дивися, он їде той бідняк, що я йому давав гривеник. Під’їхав він до них ближче, поздоровився з ними. Питається
Щастя, яке дало гривеник:
— Як проживаєш? Розкажи. Він говорить:
— Дуже файно! Все маю і все мені йде в руки, а не з рук. Щоб ви знали, люди, щастя дорожче за гроші.