Щедрий та скупий
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)

Жили собі два брати. Дав бог їм щедрий урожай на пшеницю. Стали вони її молотити.

Старший молоте та й промовляє, щоб солома соковитіша була скотині. Молотить-молотить, та й не до діла зоставляє пшеницю на колосках. А менший вибиває все до канцура, щоб зерна більше було.

Як поскладали солому, так її враз не стало, бо вкрила галич. А як і підбере колосок галка, то враз викидає.

Стоїть менший брат та й спостерігає за всім, що коїться. А тоді й гукає до брата:

— Дивись, Мироне! Рознесуть галки солому!

А Мирон тільки дивиться та й думає: «Подивимось, що у тебе буде!»

Прийшла люта зима. У Мирона ходе скотина і повненька, і ситенька, а у Івана стала худнути і слабнути, а потім і дохнути. Стало вороння вже й до Івана налітати, та тільки не на солому, а на дохлятину.