Як Іван гроші знайшов Українська народна казка Гуцульщини
Був собі бідний Іван і був багатий жид. Іван все піде до жида, позичить грошей, а потому відробляє. Кілко жид скаже, тілко він і робить. Але подумав собі Іван: «Агій, та я вже такий старий, і жид мене обманює. Я би пішов трохи до школи та навчився би хоть рахунків». І зібрався й пішов дідо до школи. Приходить Іван. Питають його:
— Що є? А він каже:
— Та я хочу ходити до школи.
— Вже пізно вам.
І він вернувся додому.
Другої днини іде Іван знов. Уже пораніше. Приходить і каже:
— Я прийшов до школи. Кажуть йому вчителі:
— Вже пізно, Іване, до школи.
Вертається Іван та й думає: «Агій, та коли ж я маю научатися?»
Встав він уночи, ще темно, і йде до школи третій раз. Іде, коли дивиться, щось на дорозі чорніє. Він копнув ногою, а то скринька. Забрав він ту скриньку і вернувся додому. Подивився в скриньку, а там гроші.
Іван дуже втішився, уже не йде до жида боргувати. Ходить собі в місто купувати, що треба. Але здибався йому жид та й каже:
— Чуєш, Іване? Чому ти не приходиш до мене? Я тобі все позичав, ти мені робив. З тебе добрий робітник.
А він каже:
— Та я найшов гроші. Мені вже не треба в тебе позичати.
— А де ти найшов гроші?
— Та на дорозі в чорній скриньці.
— То були мої гроші.
— А я відки знаю, що то твої гроші?
Подає жид Івана на суд. Приходить у суд і говорить:
— Іван найшов мої гроші. Я загубило, а він найшов. Питають Івана:
— Ти найшов гроші?
— Найшов.
— А коли ти найшов їх?
— Та як ходив до школи.
— Е, — каже суддя, — то було, жиде, давно, то не твої гроші були. То ще, може, тебе й на світі не було. Видиш, Іван від тебе старший.
І суд більше ту справу не розбирав. Жид програв.
Як Іван гроші знайшов Українська народна казка Гуцульщини
Був оден чоловік, Іван називався. Бідно він жив, наймився в жида за фірмана служити. Куди треба було, туди їхав, що треба жидови, возив. І йому наскучилося в жида робити майже задармо. Каже він жидови:
— Як тобі добре, жиде. Ти нічого не робиш, а чистенько вбраний, булочку й курочку їси кожної суботи. А я в тебе за пару ґрейцарів цілий місяць роблю.
Жид каже:
— Слухай, Іване, то школа. А Іван каже жидови:
— Я неписьменний, буду і я йти до школи.
— Іване, запізно вже, — каже жид.
А Іван того не слухав, рано встав і пішов до школи. Був, де був, чи в школі, чи поза школою, а коло обіду приходить додому. Жид питає:
— Іване, де ти був? Треба коні впрягати, їхати.
— Я ходив до школи, — каже Іван. Жид каже:
— Пізно, Іване, тобі до школи.
Другого дня збирається Іван до школи раніше. Пішов, був, де був, чи в школі, чи поза школою. Сонце коло полудня, Іван приходить до жида. Жид свариться з Іваном:
— Треба кіньми робити. Де ти був?
— Я, жиде, до школи ходив, — каже Іван. Жид каже Іванови:
— Я тобі казав, Іване, що то пізно, тобі ходити до школи. Але Іван подумав собі: «Устану я до днини і піду до школи. І вже не буде пізно».
Як Іван ішов до школи, ще темно було. А якийсь пан їхав бричкою, і з брички випала сумка з грішми. Іван то знайшов, здоймив сумку, подивився, а там повно грошей. Та й думає Іван: «Добре жид казав, що треба йти раненько до школи». Та забрав ту сумку й пішов собі додому, вже до жида не йшов. Приходить до хати та й каже:
— Жінко, видиш? Я ходив до школи і знайшов сумку грошей. Жінка каже:
— Добре, Іване, будем мати з чого жити. Не будеш уже в жида служити.
Іван скоро побудував собі хати, купив поля, пару коней, і вже собі він господар удома, а не в жида. Одного разу їде він попри корчми, зупинив коні і заходить до жида. Жид уздрів Івана, привітався з ним і каже:
— Що ти такий дуже гонорний, Іване? Ти вже мене покинув? А Іван каже жидови:
— Я вже дома господар собі. Побудував хату, поля собі купив, пару коней маю озде *.
Жида це дуже здивувало.
— Відки ти, Іване, так скоро забагатів? А Іван каже:
— Школа, жиде.
Жида заінтересувало: яка то може бути школа? Приносить Іванови кватирку * горівки. Іван підпився. А жид допитує, що то за школа. Каже Іван:
— Я йшов ще до днини до школи та й знайшов сумку грошей.
— Уділи мені якусь частину тих грошей, — каже жид. А Іван каже:
— Школа, жиде!
Жид чув, хто загубив гроші, і пішов замельдував тому панови, що Іван знайшов його гроші. І той пан подає Івана до суду. Треба Іванови йти на суд. Приїхає Іван туди своїми кіньми. Суддя питає пана, коли він гроші загубив. Пан сказав, коли загубив. То недовгий час пройшов, і пан добре пам’ятав. Тоді питає суддя Івана:
— Іване, ти находив сумку грошей? Іван каже:
— Находив.
— У який час то було? Коли ти ті гроші найшов? — питає суддя.
Іван відповідає:
— Я гроші знайшов, ще як у школу ходив.
І так пан програв, а Іван виграв. Бо знайшов Іван гроші, ще як у школу ходив. А то дуже давно було.