Як Іван у пана служив
Українська народна казка Бойківщини

Був батько і мав трьох синів: два були мудріші, а один дурніший. Посилає їх батько у світ шукати собі кращого життя і дає кожному по талантови: старшому, молодшому і наймолодшому. Ті старші були мудріші — забрали свої таланти й понесли. А дурний Іван узяв та закопав свій талант у землю, під підвалину, аби мав батькови дати, як батько прийде з роботи.

Пішли вони працювати. Старший брат найшов собі п’ять талантів: талант коваля, слюсаря, тесляра і ще когось там. А другий тоже найшов собі кусень хліба. А Іван попав до пана худобу пасти, і каже йому пан:

— Слухай, як ти будеш на мене злоститися, то я тобі буду дерти ремінь з плечей.

А він витягає ножик та й показує.

— Та й я маю ножик, то і я можу дерти, як ти будеш злоститися. Погодилися вони, приганяє Іван худобу — Іванови їсти не дають. Питається пан Івана:

— Ти злостишся? А Іван каже:

— Нє. А ти, пане, не злостишся?

— І я нє.

Та й далі пастушив Іван. А там був ярмарок, і люди йшли на ярмарок. А Іван їх питає:

— Хто хоче в мене якусь худобу купити?

Та й попродав худобу людям. Одну корову загнав в озеро, а другій урубав хвіст та й всадив тій у писок, та — так худобу й понищив. Приходить пан, а він питає:

— Пане, ти на мене не злостишся?

— Чого?

— Бо худоба худобу поїла.

— Та не може бути. Ходи покажи.

Приходить пан, дивиться: корова в озері, хвіст у зубах.

— Ти, — каже, — пане, злостишся?

— Ні, не злощуся.

— Раз ти не злостишся, то й я не злощуся. У тебе для мене роботи вже нема, і я з тобою розстаюся, йду собі додому, а ти ґаздуй далі.

Та й пішов Іван.