Як Їван Мошкови правду казав
Українська народна казка Бойківщини

Стрінулися Мошко з Їваном.

— Чуєш, Їване, ти мені повідж усю правду.

— Я ти повім.

І пішов Їван. Якийсь час Ївана нема. Та й стрінувся з Мошком знов.

— Чому тебе, Їване, так довго нема?

— Бо я маю велику роботу.

— Може бути правда. А що ти робив?

— У мене, — каже, — шістдесять вуликів бджіл.

— Може бути правда. А що ти робив?

— Та я їх гонив пасти на полонину.

— Правда.

— А відтам гнав та й тому ся забавив. Бо у мене тут велика робота. Ніже-м бджоли поприв’язував, а далі пораховав, подоїв.

— Правда, Їване.

Пішов Їван. Нема Ївана. За якийсь час стрінувся Мошко з Їваном знов.

— Де ти, Їване, був, що тебе так довго не було?

— Я був на тамтім світі.

— А чого ти там ходило?

— Я ходив до родичів.

— Ну-ну, правда, Їване. А мої родичі ти видів?

— Видів.

— Правда, Їване. Ну як там? Як вони там жиють?

— Дуже добре. Мої родичі, — каже, — дуже добре жиють. Нич не роблять, панують.

— Правда, Їване. А мої?

— Ой, твій батько бідує.

— А що воно там робить?

— Свині пасе.

— Брешеш, Їване.