Як Їван Мошкови правду казав
Українська народна казка Бойківщини
Стрінулися Мошко з Їваном.
— Чуєш, Їване, ти мені повідж усю правду.
— Я ти повім.
І пішов Їван. Якийсь час Ївана нема. Та й стрінувся з Мошком знов.
— Чому тебе, Їване, так довго нема?
— Бо я маю велику роботу.
— Може бути правда. А що ти робив?
— У мене, — каже, — шістдесять вуликів бджіл.
— Може бути правда. А що ти робив?
— Та я їх гонив пасти на полонину.
— Правда.
— А відтам гнав та й тому ся забавив. Бо у мене тут велика робота. Ніже-м бджоли поприв’язував, а далі пораховав, подоїв.
— Правда, Їване.
Пішов Їван. Нема Ївана. За якийсь час стрінувся Мошко з Їваном знов.
— Де ти, Їване, був, що тебе так довго не було?
— Я був на тамтім світі.
— А чого ти там ходило?
— Я ходив до родичів.
— Ну-ну, правда, Їване. А мої родичі ти видів?
— Видів.
— Правда, Їване. Ну як там? Як вони там жиють?
— Дуже добре. Мої родичі, — каже, — дуже добре жиють. Нич не роблять, панують.
— Правда, Їване. А мої?
— Ой, твій батько бідує.
— А що воно там робить?
— Свині пасе.
— Брешеш, Їване.