Як Їван «у Америку їхав»
Українська народна казка Бойківщини

Побралися двоє людей, Їван і Гафа. Жінка була дуже красна, і всі її зачіпали. І порадилися вони, що Їван «їде в Америку». Зібрався Їван, відклонився вітови. Питає віт:

— Куди ти, Їване, їдеш?

— В Америку.

— Та їхай здоров. Заробиш грошей. Та й приїдеш з Америки, купиш ся грунту, будеш газдою.

— Та добре. Але як мені жінку лишити? Вона бідна, не має при чім лишитися.

— Не бійся, Їване, я їй поможу. Що треба буде, все поможу.

Та так само Їван і з попом ся стрінув. Та сама розмова була. Піп каже:

— Їдь, Їване, заробиш грошей.

— Та жінку нема при чім лишити.

— Я їй поможу, що треба.

— Добре.

«Поїхав» Їван. Пішов десь підховався, а тоти дали жінці грошей, прийшли до неї на вечірки. По єдному. Перший прийшов віт.

— Ти, Гафо, спиш?

— Та не сплю. Чекаю на вас.

— Є в тебе щось закусити, випити?

— Є.

Випили, закусили. О, хтось гримить.

— Гафо, відкрий!

Віт каже:

— А де мені дітися?

— Під піч.

А то піп прийшов.

— Що ти, спиш?

— Та не сплю, жалую за Їваном.

— Є, — каже, — що в тебе?

— Та є горівка, закуска.

Випили, закусили. Знов стукає хтось. Хто там? Може, Їван?

— А де мені ся діти?

— Під піч.

І піп сховався під піч. Входить Їван.

— А ти чому, Їване, вернувся?

— Бо знаю, що тут у хаті щось докучає. Та я подумав, що ти будеш боятися. Бо то є злі духи. Клади огень.

Наливає води і ставить на огень, щоб скипіла. Вода кипить, Їван бере горня, бере окропу, а Гафу ставить з бегарьом коло дверей. Загасив світло. Узяв окропу, улляв на єдного. Того опекло, він відтам вискакує в двері. А вона палицею б’є. утік. Тоді бере Їван знов окропу і ллє на другого. Той утіче до дверей, а Гафа палицею б’є. повтікали.

Другий день він устає і йде до віта. І каже:

— Пане віте, ви вмієте урядовати. Я ще не поїхав, а ви до мої жінки йдете.

— Тихо, Їване, не кричи і нич не кажи, бо як узнає моя жінка, то я біду буду мати. І як узнає громада, що я такий, то мене скинуть з роботи. Тихо будь. Кілько хоч’, я тобі заплачу, аби ніхто не знав.

Віт йому добре заплатив, і він пішов. Пішов до попа.

— Отче, я ще не поїхав, а ви вже до мої жінки йдете.

— Тихо, Їване, би їм ость не знала. Бо я, — каже, — буду мати з їмостею біду. Та й парафіяни можуть вигнати мене з села. Нич, Їване, не кажи. Що хочеш, я тобі заплачу.

— Хочу корову. І сто злотих.

— Іди бери.

Узяв Їван корову й гроші. Пригнав корову додому і каже:

— Гафо, я вже з Америки вернувся. У нас є корова і гроші. І Америки мені вже не треба.