Шукаю роботу
HTML CSS JavaScript розробник
Українські казки

Як Микола топився
Українська народна казка Поділля

Жив собі один чоловік на імення Микола. Хазяйнував потроху, як усі. Усе було добре, поки одного року трапилася з ним халепа. Хліб, що заробив за літо, миші з’їли, худобина, яка була, виздихала. Сів він на призьбі та й плаче.

— Ну що, — каже, — мені робити, такому невдасі. Нічого не лишається, як тільки втопитись.

Пішов до річки з того горя. Йде дорогою, зі світом прощається. Коли це назустріч йому йде якийсь чоловік.

— Добридень, добрий чоловіче, куди йдеш? — питає Микола.

— Та от, іду кращої долі шукати, а від своєї тікати, — відповідає незнайомець.

— Що ж це за доля така, що ти від неї втікаєш? — питає.

— Та така, що був колись і багатий, і в пошані. А тепер нічого не маю, на кусень хліба у людей питаю. Хата згоріла, жінка втекла, діти відцурались. За яку роботу не візьмусь — ніяка не робиться.

Відповів так та й пішов собі. А Микола зупинився, та й каже собі:

— Почекай, дурню, не спіши! Виявляється є на світі ще більші невдахи, ніж я!

Та й не пішов топитися.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

170 (6436). Як Микола топився. СУС —. Записано 2009 року. Гаврилюк Антоніна Сергіївна (1922). Вінницька область, Літинський район, Малинівка