Як баба чоловіка з жінкою посварила
Українська народна казка Бойківщини
Були собі молоді люде, парубок і відданиця. І пібралися вони. І стали прекрасно жити. І стали їм завидіти всі люде. Завидіти, що ця пара молодих прекрасно жиє.
А чортови то теж не подобалося. І прийшов він до них до хати. А тоді були курні хати. У хаті були гряди. Чорт задумав вилізти на гряди і пильнувати, і поюдити ту молоду пару. Коли жінка вийде з хати і останеться сам чоловік, чорт злазить з гряди, стає видимий в образі людини і зачинає з ним говорити:
1Порівняно з варіантом, записаним 6 ХІ 1976 р. від Г. Кучурки в Білівцях Хотинського р-ну Чернівецької обл.. (див. т.Х 474-475). Хотинський р-н у Бесарабії і Турківський на Бойківщині, такі віддалені один від одного, від часів Галицько-Волинського князівства не входили разом до якогось державного утворення аж до 1940 р.
— Твоя жінка там має каваліра, там має другого. Ти робиш, а твоя жінка пропущає майно.
А він говорить:
— Я не виджу нічого злого. Як побачу, то буду говорити.
— То щоб дав мені знати, — каже чорт.
І зник чорт, нема його. Наколи чоловік вийшов з хати, а жінка зайшла, чорт з’явився перед жінкою і таке саме говорить:
— Твій чоловік має всілякі білявки.
Вона йому каже:
— Не може бути. Він мене любить. Він з білявками не ходить. А чорт говорить:
— Я тобі, жінко, докажу, що будеш видіти.
І вже трошки має жінка на чоловіка сумнів, а чоловік на жінку. Але нічого не виказують. І так се протягається день за днем. І доходить до семи років. І чорт нічого не може зробити. Висох чорт на грядках, як тріска, бо там сильна жара. Зліз він з тих гряд, іде по дорозі і стрічає бабу. Баба йде по воду. Та й каже вона чорту:
— Що ти, чорте, за тих сім років зробив?
А він говорить:
— Я нічого не зробив. В ті родині я сім років просидів і не міг нічого зробити.
— Ах, — каже, — ти чорте дурний! А я за один день зроблю, що вони будуть мати гризоту межи собою.
— Як ти це зробиш, я дам тобі багато золота.
А чоловік з тої пари пішов косити. Приходить баба до тої молодої жінки, поклонилася.
— Добре рано!
Жінка каже:
— Доброго здоровля.
— Що ти робиш, жінко?
— Варю їсти свому чоловікови, бо пішов косити.
Ех ти, — каже, — дурна. Не знаєш ти, що він робить. Він собі найшов коханку, обіймає її, цілує, а ти бідна коло худоби ходиш, їсти йому вариш. Пізніше ти ввидиш, що воно з того вийде.
І вона вже собі подумала: «Може то й правда? Він так рано пішов косити». А все одно їсти варить. Наварила, в горці понасипала і збирається нести чоловікови.
А в той час баба побігла в поле і сказала чоловікови:
— Ох ти, чоловіче! Косиш, гаруєш, а твоя жінка має побратима. Обіймається у хаті. Вона тобі сьогодні винесе їсти пізніше, бо вона не мала часу.
А вона винесла їсти, але пізно. Говорить чоловік її:
— Де ж ти була дотепер, що ти так пізно винесла їсти?
А вона йому говорить:
— Ніже корови подоїла, ніже телята покормила, і час пройшов. Я тому й спізнилася.
Але чоловікови вже гірко на серци, він думає, що вона має побратима.
— Ти, — каже, — жінко, маєш уже другого.
А вона вже взлилася, бо вона не має нікого. І межи ними вже сварка. І чоловік уже не хоче їсти. Взяв ті горшки, поперевертав і повідкидав від себе геть.
А чорт то все видів. Стрінувся він з бабою і каже:
— Бабо, ти права. Скільки з мене тепер, скільки тобі заплатити?
А вона каже:
— Я піду до чоловіка, до свого діда. І з ним пораджуся.
Пішла баба до чоловіка і говорить:
— Чоловіче, що робити? Я договорилася з чортом, що ту пару поворошу. І мішок золота дає за то, але щоб я взяла з собою найвірнішого друга.
А дід говорить:
— А хто ж тобі найвірніший друг, як не я?
І на призначене чортом місце вийшли дідо й баба. І сидять, сидять — чорта нема. І сиділи вони, сиділи, і захотілося їм спати. І заспали обоє. А чорт перекинувся на красну молодицю, прийшов і застав, що вони сплять. Розбудив чоловіка тихо та й каже:
— Ти вбий тоту свою бабу. Убий її, а я тобі дам мішок золота і сама віддамся за тебе.
І дідо згодився на то. Чорт каже:
— На ніж. І заріж її.
Він узяв ніж у руку, підняв її догори і хотів бабу зарізати. А чорт придержав дідову руку з ножем, розбудив бабу і каже:
— Видиш, ми мали згоду, щоб ти взяла з собою найвірнішого друга?
— А хто ж найвірніший друг, як не чоловік?
— Було собі взяти пса, — каже чорт до баби. — Я би був надійшов, а пес був загавкав. І ти би пробудилася, і я віддав би тобі золото, бо я програв. Ти мені допомогла з тими молодятами. А золота для тебе нема.