Як брати пана провчили
Українська народна казка Подніпров’я (Наддніпрянщини)
Був у Чигирині пан, що вважав себе занадто розумним. Що б то хто
не говорив, а він у відповідь:
— Знаю, знаю було таке, бачив.
Заманулось йому якось розважитись, і оголосив він по всій місцині наказ, що хто таку чутку розповість, якої він не знає, тому пару коней в нагороду дасть.
А в Тіньках жила бідна вдовиця, що мала двох синів. Були ті хлопці розумними та на видумки швидкими. То й вирішили брати з паном позмагатись.
— Я — каже старший, — піду до пана, а ти будь вдома.
Прийшов старший брат до панського двору та й говорить:
— А чи не бачили тут мого собаку?
— А який же він?
— А такий сірий з білими плямами, плив по річці на млиновім камені та борошно злизував.
— Оце тебе нам хлопче й треба, — відповів управитель.
— А йди-но зо мною до пана. Приходять до пана, а той і питає:
— А що нового чувати?
— А те, що у нашому селі така капуста вродила, що під одним листом він сховається.
— А буває таке, буває!
— А як наша мати ту капусту зрубала то на 10 діжок вистачило.
— А таке буває, буває!
— А качан той, що залишився ледве 100 свиней з’їли.
— А буває таке, буває!
— А ті свині як врилися в гарбуз, то наша мати насилу їх звідти вигнали.
— А буває таке, буває! — відповідає пан.
— А ми того гарбуза як зварили, то всім селом три дні їли і вашого тата пригощали. Такий смачний був, бо не могли його від миски
відірвати.
— А я й не знав, що мій тато гарбузи полюбляв, — здивувався пан.
— А як не знали, то віддавайте пару коней, які обіцяли.
Не хочеться панові коней віддавати, то послав він в те село посланця дізнавшись, чи правду говорив селянський син.
Поїхав слуга та саме в крайню хату і прийшов де тая вдовиця жила. А там менший син голубів б’є. Побачив слуга й кричить:
— Чому б’єш голубів?
— Так це ж не голуби! Це в нас мухи такі! — каже хлопець.
Повернувсь слуга та й розповідає панові, що бачив. А пан і питає в
старшого брата:
— А чи бачив такі голуби, що коли сяде на хату то всю закриє?
— Я такого голуба сам не бачив, але бачив таке голубине яйце, що 20
чоловік ледве піднімуть.
Хотів чи не хотів пан, а мусив платити парубкові двох коней.