Як брати по огень ходили
Українська народна казка Бойківщини

Було двоє братів, оден багатий, а другий бідний. Той бідний пішов до багатого і каже:

— Дай мені сірників, бо хочу огня накласти.

А той багатий говорить:

— Купи собі.

— Я не маю грошей. Якби мав гроші, то я би собі купив.

Вийшов той бідний на подвір’я, подивився, далеко на горі горить огень. Та й пішов він там по огень. Прийшов, а там сидять коло огня три чоловіки. Він поклонився, а вони питають:

— Що ти хочеш?

Він відповідає:

— Хочу сірників, бо не маю чим огня накласти, би-м дітям їсти зварив.

Оден йому каже:

— Завтра буде великий мороз.

А він говорить:

— Що Бог дає, то все добре.

А другий чоловік говорить:

— Після того буде сніг великий падати.

— Що Бог дає, то все добре.

Третій говорить:

— Буде дощ великий падати.

А він знов каже:

— Що Бог дасть, то все добре.

І вони дали йому головеньку.

Він прибігає домів, а в нього замість огня повні кишені грошей. Він тоти гроші повибирав з кишень на стіл, і зробилася велика купа грошей. І загнав той бідний свого хлопця до свого багатого брата, аби приніс гарця гроші міряти, бо він не знався на цифрах. А багатий брат питається хлопця:

— А нащо тобі гарця?

Хлопець відповідає:

— Гроші міряти.

— Відки ж тато має гроші, як він рано просив сірника, не мав чим огня накласти?

— Ходив тато, — каже, — на гору по огень. Та й там’му дали грошей, приніс повні кишені.

Тоді йде багатий брат дивиться, чи то правда, що він тілько грошей має. Питається його:

— Відки ти тілько грошей маєш, так доста?

— Та, — говорить, — я там і там ходив на огень, та й там мені дали огня, а коли я прийшов домів, то зробилися гроші.

Він говорить, той багатий брат:

— А мені чи дали би?

Бідний каже:

— Я не знаю. Піди попробуй.

Пішов багатий на тоту гору, дивиться, там далі огень кладуть. Він там якось поклонився чи не поклонився. Тоти питають його, чого він хоче, чого прийшов. Він їм відповідає:

— Я прийшов по огень, бо маю чим огня накласти, би-м їсти зварив.

А єден з тих стариків говорить:

— Завтра буде великий мороз.

А він каже, той багатий брат:

— Ей, бодай’го шляк трафив! Та нащо тепер морозу? Тепер уже все посіяно, посаджено.

А другий старий каже:

— Післязавтра будуть сніги великі падати.

А він знову зашлякував:

— Нащо тепер снігу? Тепер поорано, посіяно, посаджено.

А третій каже:

— Після того будуть дуже дощі падати. Зливи будуть.

А він знову зашлякував та й каже:

— Нащо тепер дощів?

Та й дали йому головеньку огня, та й він біг скоро домів, бо буде купа грошей великаю і поки він забіг домів, огень ся розгорів у кишенях. Були б сусіди не збіглися, були б не вгасили його, то був би згорів сам, не так що гроші приніс.