Як бідному вдесятеро вернулося
Українська народна казка Гуцульщини

В одному селі піп людям наказував у церкві, щоб вони давали бідним. То їм бог у десять раз більше дасть. Прийшов один чоловік додому з церкви і говорить:

— Жінко, казав піп, щоб люди давали бідному народови. І бог за то в десять раз більше віддасть. Давай заріжемо корову, роздамо м’ясо бідним людям, а нам бог дасть у десять раз більше.

Порадилися вони, зарізали корову, роздали поміж бідні люди і чекають, що бог їм віддасть у десять разів більше. Чекають рік, чекають другий — бог не віддає.

На третій рік весною виросла в них коло хати файна трава. Пастух жене попових десять корів і два бики на пашу. У бідного огорожа була розгорожена, і десять корів забігли на подвір’я до бідного пастися. А два бики пішли далі. Бідний увидів десять корів у себе на подвір’ю, вийшов з хати і давай скоренько загороджувати попову худобу. Загородив і говорить:

— Видиш, жінко, бог добрий, дав нам десять корів за одну. Коли пастух хотів виганяти попові корови з подвір’я, вуйко не дав. Прогнав пастуха і сказав:

— Це мені бог дав, я нічого не знаю. Пастух приходить до попа і говорить:

— Всі десять корів зайшли на подвір’я до вуйка, а вуйко не дає, каже, що йому бог дав.

Приходить піп до вуйка і питає:

— Чому ти мою худобу не даєш? Вуйко відповідає попови:

— Ви сами сказали: «Що хто кому дасть, тому бог удесятеро вертає». Я роздав свою корову бідним, і мені бог удесятеро вернув. Ви мене не тривожте. Я вашу худобу не брав, мені бог дав.

Піп подає вуйка в суд. А вуйко на суді розказав, як піп казав у церкві: «Що хто дасть, тому бог удесятеро верне.»

— Я зарізав корову і роздав м’ясо бідним. А бог мені вдесятеро вернув.

І виграв вуйко на суді, і зосталося йому десять корів.