Шукаю роботу
HTML CSS JavaScript розробник
Українські казки

Як верталася мертва баба
Українська народна казка Бойківщини

Були чоловік із жінкою, мали два сини. Як тато вмирав, то відказав багато майна старшому синови. А молодшому — менше. Той молодший оженився, було в них п’ятеро дітей, і дуже бідно жили. Прийшла зима, і каже молодший син до жінки:

— Ми не маємо чим корову годувати, бо не було де й сіна заробити. Пожену корову на ярмарок, продам і куплю на зиму одяг для дітей і тебе, бо ви всі голі.

Так він і зробив. Взяв корову, повів на ярмарок і продав за сто золотих, щоб купити жінці й дітям одежу. Іде він з тими грішми дорогою, а там — шибениця: вішають хлопця, що провинився. І кричить суддя:

— Хто дасть за нього сто золотих, ми його випустимо!

Він на того хлопця пожалував, вийняв свої сто злотих і віддав. Та й пішов з хлопцем додому. Подорож була далека, і він все розказав хлопцеви про своє життя. А хлопець каже йому:

— Я буду все називати вас татом, бо ви мене відкупили від смерти. Приходять уночі під хату, він говорить:

— Ходім до хати. А хлопець йому:

— Ви йдіть, тату, а я постою під хатою. Як ви будете то все розказувати своїй жінці, я буду слухати. Може, вона мене не схоче.

Він входить до хати, а жінка до нього:

— Що з тобою? І корови нема, і нічого не купив. Він говорить:

— Я продав корову за сто золотих, ішов дорогою, а біля шибениці брали хлопчика на страту. І судця оголосив: «Хто дасть сто золотих, хлопця випустимо.» Я пожалував хлопця і віддав усі гроші.

А вона його питає:

— А де ж той хлопець?

— Під хатою, — каже, — стоїть і слухає, що ти будеш казати. Жінка дуже зраділа і каже:

— Поклич його до хати.

Хлопець зайшов у хату, поклонився, поцілував жінку в руку і говорить:

— Ви будете моя мама.

Вони дали йому повечеряти, вклали спати, а він каже:

— Покажіть мені, де ваш під, я буду ночувати там, аби ніхто не знав, що я у вас. Ви мені будете там давати їсти.

Вони погодилися і так зробили.

А в того багатого брата померла мама. Пішов він до попа, щоби маму поховати. Піп прийшов і маму поховав. А ввечері хлопець виліз із поду, пішов на цвинтар, відкопав бабу, приніс старшому братови під хату і припер горі дверима. А сам стукає у вікно. Старший брат пробуджується і питає, хто там. А хлопець говорить жіночим голосом:

— Не бійся, то я, твоя мама. А старший брат питається:

— А що ви, мамо, хотіли?

— Я ходжу, бо не маю спокою на тім світі. Ми тобі всього дали, а молодшому нічого. Озми корову і віддай братови, щоб діти мали молоко. Тоді я вже не буду приходити.

Покинув хлопець бабу під дверима, а сам пішов додому та й виліз на під. І за нього ніхто не знав.

Старший брат устає рано, а мама під дверима. Побіг до молодшого брата й каже:

— Брате, сеї ночі прийшла мама і сказала, щоб я дав тобі корову. Тепер мушу йти до попа, аби її ще раз поховав. А тоді корову тобі дам.

Пішов до попа і сказав йому, що в него було. Піп прийшов і бабу поховав. А багатий брат дав рідному корову.

Вночі хлопець зійшов із поду, пішов на цвинтар, відкопав бабу, узяв на плечі і приніс старшому братови під двері. Та й стукає у вікно. Старший брат питає:

— Хто там?

— Я, твоя мама.

— Чо’ ж ви, мамо, ще хочете?

— Аби ти дав братови сто золотих, аби він купив дітям убратися на зиму.

Лишив хлопець бабу під дверима, а сам пішов додому і виліз на під.

Рано устає брат — баба під дверима. Узяв він сто золотих, заніс братови і розказав, що так мама хотіла. А сам пішов до попа, щоби її знов поховати. Піп витріщив очі та й говорить:

— Що ж це таке? Треба її заклинати.

Прийшов піп і поховав бабу. Хлопець зліз уночі з поду, пішов на цвинтар, відкопав бабу і приніс багатому братови під двері. А тому старшому братови вже й не спалося. Перестрашений він, все слухає. Хлопець під вікном стукає і гойкає. Він до вікна, а хлопець говори жіночим голосом:

— Слухай, я ще прийшла, аби ти дав свойому братови два морги землі, аби він мав на корову сіна робити.

Та й пішов хлопець додому. Виліз на під і заховався там. А старший брат рано встає — мама під дверима. Його страх зібрав. Іде до брата свого і каже:

— Я вже, брате, не знаю, що з мамою робити і як її ховати. Казала, щоб я віддав тобі два морги землі.

Так і зробили. Віддав він братови два морги землі, і пішов старший брат знов до попа, аби бабу поховати. Приходить і все попови розказує. Піп дуже устрашився і не знав, що робити. Але за великі гроші пішов і поховав бабу.

Другої ночі хлопець зліз із поду, пішов на цвинтар, відкопав бабу і приніс під двері старшому братови. Стукає і каже:

— Сину, я прийшла, щоби ти віддав братови бочку сиру, аби вони мали що їсти.

Взяв хлопець бабу, відкрив потиху комору і запхав бабині руки в бочку з сиром. Так, нібито баба хотіла взяти бочку і не могла понести.

Брат устає рано, дивиться під двері — баби нема. Він дуже ся врадував, що нема. Заходить у комору, а баба коло бочки. Він біжить до брата.

— Забери собі бочку з сиром, бо мама знов прийшла і сказала, щоб я віддав тобі сир з бочкою. Вона хотіла сама занести, але не могла.

Молодший брат пішов, узяв бочку з сиром, а старший пішов до попа, щоб бабу поховати. Піп перелякався.

— Я, — каже, — піду, ще раз тоту опирицю буду ховати і її заклинати. Але я вже пішки не піду, бо мене страх зібрав — поїду конем.

Взяв піп кобилу, осідлав і сів їхати на погріб. А в кобили було лоша, вже півроку мало. Приїхав піп до того багатого і там читав, і бабу заклинав. Сів на кобилу і поїхав на цвинтар, а за ним бабу понесли. Піп прив’язав на цвинтарі кобилу до плоту і там знов бабу заклинав. Та й каже до людей:

— Мабуть, тепер тота опириця вже не прийде.

Коли люде поверталися з цвинтаря, піп сів на кобилу, а лошатко пішло за корчі і загубилося. А той самий хлопець сховався на цвинтарі і на то все дивився. Тоді скоро бабу відкопав, посадив на лошатко і руки й ноги коло лошати бабі обв’язав, щоби вона не впала. Та й побігло лошатко за кобилою. Бігло та й іржало. Вже геть недалеко попового дому догнало лоша кобилу та й заїржало. Піп оглянувся, а на лошаті — баба. Він перелякався, скочив з кобили і до свої хати. Каже попаді:

— Ти дивися! Що та опириця вже хоче? Я її вже тілько раз ховав, а вона вже й до мене приїхала.

А той самий хлопець іззаду біжить. Приходить на попове подвір’я, а піп із хати кричить:

— Забери цю опирицю собі! Хлопець говорить:

— Баба прийшла, щоб ти віддав усі ті гроші, що ти взяв, як її ховав. Піп віддав усі гроші. А хлопець каже:

— Давай ще кобилу й лоша, щоб я її відвіз на цвинтар. Піп сказав:

— Бери собі ці коні на все, аби я на своїм подвір’ю більше не бачив ні баби, ні цих коней.

Хлопець поїхав на цвинтар, бабу поховав, а коні віддав свому господареви. І баба більше не встає по сьогоднішній день.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

Вишків, Долинського району, Івано-Франківської області 3 листопада 1988 року Віктор Тимко Федорович (1910 року народження)