Шукаю роботу у Луцьку чи дистанційну як веброзробник HTML CSS JavaScript
Українські казки

Як війтів син біду шукав
Українська народна казка Гуцульщини

Був війтів син. Він не знав ніякої біди. Люди кажуть, що біда, а він каже, що біди не видів.

Узяв він та й пішов купатися. Та й поклав шмаття в лози, а то хтось у него вкрав. А він собі подумав: «Видно, що у всіх людей закрали, та як у мене, бо люди кажуть, що біда». Не має він де дітися. Сидів до вечора в лозах, а ввечері вийшов з лоз та й ускочив у якусь хату. Жінка пішла корову доїти, а він ускочив у хату та й заліз під постіль.

А до тої жінки ходив піп. Прийшов піп, та й горівки приніс, та й з нею в хаті їдять, п’ють, а тут чоловік прийшов з роботи. Піп і собі заштрик під постіль. А той голий заліз далі, так що піп його не видів.

Хатній чоловік пішов кота впускати та й двері втворив, а війтів син, той голий, виштрик з-під постелі та й утік надвір. Та й пішов т’хаті. Дома він убрався, прийшов під ту саму хату та й тарабанить, аби його пустили. Пустив його чоловік до хати та й питає:

— Хто ви такий будете?

— Я є ворожбит. Я вмію ворожити.

— То що ви вмієте ворожити?

— Прийміть мене ночувати, то я буду вам ворожити. Та й приймив його ґазда. А війтів син каже:

— У вашій хаті дідько є. Грійте окропу та й будем його виганяти. Чоловік гріє окропу, а жінка нічого не каже. Нагрів ґазда окропу, та й каже війтів син:

— Найдіть два березові віники.

Та й оден віник узяв ґазда, а другий — війтів син. Та й зачали під постіль кропити, «виганяти дідька». А піп давай відти тікати. А вони приперли двері. Та так попа скропили, що як прибіг т’хаті, то вже не хотів більше ніколи до молодиць ходити.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

Уторопи, Косівського району, Івано-Франківської області 18 серпня 1988 року Болдиш Катерина Юріївна (1914 року народження)