Шукаю роботу
HTML CSS JavaScript розробник
Українські казки

Як гуцул царським помічником став
Українська народна казка Покуття

Дав цар оголошення, що йому треба такого чоловіка, аби він міг помагати державою керувати. І найшовся такий чоловік, що зголосився і поїхав у місто до царя на нараду. Приїхав він туди, забрали його в баню, викупали, а другого дня іде він на ту нараду. А тоті сіли, говорять, говорять, говорять, і вже накладають великі податки на населення. А цему гуцулу то не сподобалося. Але нє, аби він сварився, а так чемно каже:

— Прошу, можна мені щось сказати?

— Мож, — сказав той, що сидів коло царя.

— А я би вас, — каже, — попросив, щоби ті податки трохи зменшити. Вони дуже великі. Буде затяжко людям. Люди ж усе за свої гроші мусять купувати: і коня, і упряж, і віз, і плуг — все.

А тим усім не подобалося, що він таке каже. Оден виступає та й каже:

— У кожного чоловіка жінка є, а в кожної жінки — город з квітами. Мож усі квіти понюхати. А межи нами тутка всі квіти, а оден будяк замішався, колючий такий, що його понюхати не мож. Бо коле.

— У тебе все? — питає цар.

— Все.

— То будемо забавлятися, балювати, — каже цар. Посідали вони за столи і балювалися.

— А тепер будемо бавитися, — каже цар. — Оден другого по плечі ударить.

Та й б’є крайній свого сусіда по плечу, а той далі передає, другого сусіда б’є, а той ще далі, та й прийшла черга аж до того гуцула, а гуцул сидить попри царя і має ударити царя. А він боявся царя бити. І сказав:

— Я їхав сюди, і на дорозі була яруга, і немав я куди об’їхати на сей бік. Що мені було робити? Чи таки якось об’їхати, чи вертатися?

Всі гості крикнули:

— Та нащо вертатися? Об’їхати! Об’їхати!

Тоді він обминув царя і влупив по плечу того, що сидів по другий бік від царя. А царя не торкнув.

— Ну, вартуєш ти жити в державі, — сказав цар. — І можеш керувати.

Бо якби він був ударив царя, то було би його діло пропало.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

Грушка, Тлумацького району, Івано-Франківської області 14 липня 1992 року Цуркан Федір Іванович (1912)