Як дурень розбагатів, а розумний пропав
Українська народна казка Гуцульщини

Жили родичі, і в них було два сини, старший розумний, а менший дурний. Родичі повмирали, а вони два осталися на господарстві. Після похорону почали ділитися добром. Розумний син зробив загороду, кошару таку, наносив туди файного сіна, а дурний лишив відкриту стайню. І ні сіна, нічого туди не поклав. Худоба зайшла в ту кошару, де було файне сіно, а до дурного в стайню зайшло одне теля дурне. А брат каже: — Видиш, це моя худоба, а то твоє теля.

Старший брат годує свою худобу, а дурний деколи дасть свому теляті їсти, а деколи не дасть. І то теля голодувало.

Каже дурень:

— Піду я на ярмарок продавати свого бичка.

Прив’язав він до бичка кусок воловода і повів його. Люди з ярмарку йдуть, а він ще тілько на ярмарок. І питає він людей:

— Яка продається худоба на ярмарку?

— Безхвоста, — кажуть люди.

Відрубав він бичкови хвоста. Іде далі та й питається в других. А ті кажуть:

— Безрога худоба продається.

Відрубав він бичкови роги. Іде далі та й питає, а ті кажуть, що без ніг продається худоба. І сміються над дурнем люди, бо він рубає бичка на куски.

Тягне він бичка за собою, бо бичок уже неживий. Дорога до міста вела через ліс. Зайшов він у темний ліс, настала ніч, треба ночувати. Вибрав великого дуба і хоче ночувати під тим дубом. Коли чує гомін — іде багато людей. Спудився він, поліз на дуба і потягнув за собою бичка. І мішок потяг, а в мішку все те, що він відрубав бичкови.

Примостився він на дубі і сидить тихо. Підійшли багато опришків і зробили біля того дуба привал. Вони несли при собі все, що награбували за день. Дурень ворохався на дубі і разом з тим бичком упав на землю помежи опришків. Опришки напудилися і повтікали. І лишили все награбоване добро.

Просидів дурний до ранку біля дуба, а як розвиднілося, побачив, що там так багато добра. Забирає те все — золото і гроші — і йде додому.

А брат питає його:

— Продав бичка?

— Продав. Бачиш гроші?

Як побачив брат стілько грошей, то аж за голову взявся. І все допитується:

— Де ти був?

— Де був? На ярмарку.

І розказав йому Іван, коло якого дуба він ночував. Узяв брат свого файного бичка і повів на ярмарок. І зупинився коло того самого дуба ночувати. Коли чує, вночі хтось іде. Гомін чути. А він собі подумав: «Ідуть купці мого бичка купувати».

Підійшли опришки. Він говорить до них:

— Я вам привів бичка. Купіть у мене.

Тоді опришки й згадали, що бачили на тій дорозі м’ясо з бичка, і говорять:

— То ти нас того разу прогнав від нашого добра? Ти все наше добро забрав?

І вбили його. Остався дурний брат господарем на всім господарстві.