Як дурний до млина ходив
Українська народна казка Бойківщини

Побралися двоє молодих людей. І коли в них бракнуло муки, сказала жінка свому чоловікови:

— Бери зерна та йди в млин, бо хліба нема. Змелеш, то буде мука в нас.

Зайшов він у млин та й сидить. А мельник каже:

— Що, роки будеш сидіти? Сип там на кіш, няй ся меле.

І він усипав та й там ся меле. А мельник узяв мірку та й набрав зерна, скільки там треба було. А він дивиться. І змолов муку, всипав у свій мішок і сів і сидить. І дивиться, як то мука там паде в корито з-під каменя. А мельник каже:

— Но, доки ти тут будеш сидіти? Що ти тут уже навчився?

А він каже:

— Що ся навчив? З мішка мірка, з мішка мірка, та й то ся навчив.

Узяв він муку та й іде додому. А то якраз були жнива. Він іде, а близь дороги жони жнуть пшеницю. А він їм кланяється:

— З мішка мірка, з мішка мірка.

А жони думали, що то він говорить: посіяно мішок, а врожаю буде хіба мірка. І жони сварять, сварять його, а він каже:

— А як же мені кланятися?

Вони йому кажуть:

— Треба так кланятися: «Дай Боже щастя, щоби було що таскати рік від року».

Іде він далі. Іде, а там несуть покійника в могилу. А він їм кланяється:

— Дай Боже щастя! Би-сте таскали рік від року, би-сте мали що таскати.

А вони почали сваритися:

— Що ти, — кажуть, — дурню, говориш? Хто кланяється, як покійника несуть?

Він питає:

— А як же мені кланятися?

А вони йому відповідають:

— Ти кажи так: «Би за таке більше не чувати, такого більше не видати».

Та й пішов він далі. Іде, дивиться, а там весілля йде. Молодий, молода. Дружби, дружки. Співають. А він їм кланяється:

— Дай Боже щастя! Би за таке більше не чувати, такого більше не видати.

А там були й випивші. Та трохи його набили.

— Ти, — кажуть, — дурень! Де хто так кланяється, як ти?

— А як ся кланяти?

— Ти кажи так: «Щоби молодий мав кого цілувати, мав кого обіймати».

Іде він далі, а там добрий газда жене льоху до пацюка. А він йому кланяється:

— Дай Боже щастя! Би-с мав що обіймати і що цілувати.

А той вибив його добре.

Приходить він додому, а жінка питає:

— Де ти так довго був, що ти робив?

І більше вона його ніколи в млин не посилала, а йшла сама.