Як дід чужу бабу поховав
Українська народна казка Бойківщини

Жив собі дід з бабою. І так вийшло, що вже не було їм у що добре вдіватися. Дід каже до баби:

— Їдь, бабо, на купно.

Збирається баба та й їде на купно. У вільнюс. Їхала в поїзді та й трафилася їй компаністка. Питає:

— Куди ви їдете?

Вона каже:

— Та їду у Вільнюс дещо купити.

— Та й я їду туди. Будем їхати разом.

Та й вони собі скомпанувалися та й їдуть обі. Але та компаністка її — то була добра злодійка. І чекає злодійка, доки та баба засне. Як баба заснула, вона її сумку чих! Та й з поїзда зійшла. Скочила з поїзда. І коли скакала, поїзд її вбив.

А та пробудилася — компаністки нема. Дивиться, й сумки нема. Але гроші вона мала в пазусі. А документи пропали. Ну що буде робити? Додому не буде вертатися. Їде далі у Вільнюс. Приїхала туди, накупила, що їй треба було, та й вертає додому. Ніже вона вернула додому, то пройшло два дні. За той час найшли ту злодійку, що поїзд зарізав. Найшли в сумці документи і дають телеграму за чоловіком. І не знають, що то не її чоловік.

Чоловік приїжджає та ту станцію, обзирає. «Моя, не моя, але документи її».та й забрав додому. Та й справляє похорон. Справляє похорон, і діти плачуть, і всі плачуть. Та й поховав жінку.

Поховав він жінку вдень, а вночі його жінка приїжджає. Чоловік пробудився і думає, що ся стало. Хтось стукає у вікно. Глянув — жінка! Думав, що якась нечиста сила прийшла. І говорить він:

— Всяке диханиє хвалить Бога і я хвалю.

І так сказав до трьох раз. Жінка ввиділа, що він її не пускає до хати, та й пішла до стайні. Та й лягла перед коровами в жолоб. І заснула. Три ночі не спала та й спить.

Він вийшов рано і як увидів її перед коровами, то дуже зістрашився. І почав кликати сусідів. Посходилися сусіди, і жінка розбудилася. Та й розказує йому, яка пригода сталася її в дорозі.

Та й то так вийшло, що ніже прийшла його жінка, він похоронив чужу. А його жінка приїхала, і стали вони далі жити, аж до самої смерті.