Як дід, жолудь, рак, жаба, вуточка, довбня та личко перемогли ведмедя
Українська народна казка про тварин

Жив собі дід та баба. Посила баба діда на заробітки. Спекла йому коржик. Дід положив за пазуху та й пішов. Іде та й іде він собі. Коли лежить жолудик та й пита діда: «Де ти йдеш?» — [«На заробітки». — «Возьми й мене»]. — «Та йди». Та й укинув [дід] його у пазуху. Пішов і пішов. Назустріч рак та й питає діда: «Де ти йдеш?» — «На заробітки». — «Возьми й мене». — «Та як же я тебе возьму, як ти щипаєшся?» — «Та я буду сам повзти». — [«Ходім»].

Ішов, ішов, назустріч йому жаба, та й питає його: «Діду, діду, де ти йдеш?» — «На заробітки». — «Возьми й мене». — «Ходім».

Пішли. Ідуть та й ідуть. Назустріч їм вутка. [Та й її взяли]. Ідуть та й ідуть. [Коли лежить довбня. Взяли й її]. Дід несе довбню. Ідуть та й ідуть. Коли лежить личко та й питається: «Діду, діду, де ти йдеш?» — «На заробітки». — «Возьми й мене». — «Ходім».

От вони ідуть та й ідуть. Попереду дід іде і довбню несе, а жолудик у пазусі. А за ним повзуть рак і жаба, і вуточка йде, і личко повзе.

Ідуть та й ідуть. От у лісі земляночка. Увійшли у ту земляночку. Вуточку дід посадив у сінях на переводину, а жолудик укинув у піч, а рака і жабу у лаханку укинув, а довбню І личко серед хати, а сам поліз на піч.

Уходе ведмідь у земляночку. Затопив у печі, підсунув лаханочку і сів. У печі горить. Як розпікся жолудь, та як лопнув — та ведмедя в лоб. А ведмідь як схвативсь, та по хаті, та заплутався в личко, та й упав. А дід як схватився з печі, та за ту довбню, та ведмедя й убив. А вуточка: «Так! Так! Так!»

А дід із ведмедя шкуру зняв та бабі шубу пошив та приніс бабі на гостинець.