Як жінка молилася
Українська народна казка Гуцульщини

Був собі простий парубок. Оженився він. А жінка собі найшла коханця. Люди йому зачали казати:

— Ти ходиш роботами та робиш, а жінка має коханця. Як ти на це дивишся? А він собі вибрав дорогу, що мав десь ночувати. Та й не ночував ніде, а вернувся ввечір додому. Прийшов та став у кочергах, та й держить бук у руках. І сказав жінці з хати не виходити і нічого не говорити, бо буде буком бити. Він собі подумав: як прийде любчик під вікно, то він вискочить та наб’є його добре, а відтак її.

Але жінка була хитра. Як прийшов коханець і зачав шкрябати у вікно, вона сказала свойому мужови:

— Ти став у кочергах та й держиш бук у руках. Та й сказав з хати не виходити та й нічого не говорити, бо будеш буком бити. Та хоть дай мені «Отче наш» виговорити.

А він сказав:

— Ну говори. Вона каже:

— Мня Отця й Сина, Святого Духа, амінь. Май у голові пам’ять. Богородицьо, Діво єдинородна, я тепер надвір вийти не годна, а ти пусто мене не жди, але додому собі йди. Бо чоловік стоїть у кочергах, держить бук у руках і сказав з хати не виходити й нічого не говорити, бо буде буком бити.

А чоловік їй каже:

— Та що це за молитва?! А вона каже:

— Ти як увійшов у хату та став у кочергах, та й держиш бук у руках, та й сказав мені з хати не виходити та й нічого не говорити, бо будеш буком бити, то мені як пішов мороз по тілу, а в очах потемніло, а в голові як гупнуло, то, може, я щось і змилила. Я й сама не знаю.

А другої днини приходить сусіда. Та й заговорили вони про жінки. І цей домашній такий був зарозумний, що сказав:

— Я за свою жінку ґарантую, що вона пустоту не буде провадити.

А сусіда каже:

— Як ти будеш за жінку ґарантувати? А домашній йому сказав:

— Я сночі так і так зробив, то вона так напудилася, що навіть у «Отченаші» милила.