Як жінка слабувати перестала
Українська народна казка Гуцульщини

В одного ґазди був парубок і більше дітей не було. А в другого ґазди була дівчина, тож одиниця. І вони пібралися. Але молода жінка хотіла, щоби вона володіла над чоловіком, а не він над нею. Та пожили вони два роки, і вона вздріла, що вона мусить йому підчинятися. І зробилася вона «слаба». І лягла в лікарню. Чоловік платить у лікарню, що може, аби її підлікувати. Вже рік, як вона «слаба». Але зробилася сильно гладка. Чоловік продав стайню, продав корову і старається її вилікувати. Прийшов у ту лікарню і питає лікаря:

— Скажіть, вийде що з того, вилікуєте ви мою жінку? А лікар каже:

— Я би щось вам сказав, але то буде недобре. А цей зачав просити лікаря:

— Скажіть.

І заплатив лікареви, аби лікар сказав, що з цего вийде. А лікар йому каже:

— Жінка ваша не слаба. Вона хоче, щоби був її верх, а не ваш. Їй нічого не бракує.

Чоловік дав лікареви двадцятьп’ятку і сказав:

— Виписуйте її геть із шпиталю.

Наймив чоловік фіякір і привіз жінку додому. Під вечір посходилися жінки та й питають:

— Як твоє здоров’я? А вона каже:

— Нічого мені лікарі не помогли.

А чоловік наймив два майстри. Сказав:

— Аби ви прийшли до мене сьогодні. Вони прийшли, а він каже:

— Аби ви зробили мені трунву.

— Нащо тобі трунви? — питають вони.

— Треба.

— А ти маєш дошки?

— Є. На стриху.

І зачали вони вибирати на стриху дошки. Пускають їх у сіни, а то гримить дуже. Ті сусідки розійшлися, а чоловік увійшов до хати. А жінка питає:

— Що там гримить так у сінях?

— Майстри вибирають дошки на трунву, — каже чоловік.

— Нащо тобі трунви?

— Таке, жінка. Або вставай, або в суботу похорон тобі роблю.

А то був четвер. Як почула це жінка, зразу піднялася, їмила його за шию, обцілувала і сказала:

— Вже не буду слабувати. Вже будемо добре жити.