Як жінці легше стало
Українська народна казка Бойківщини

У єдного чоловіка була дуже хвора жінка. І чоловік возив її по лікарях. Як він оженився, то мав велике хазяйство, а як почав її возити, то до того провозив, що всі корови попродав, лишилася одна корова і один кінь. Треба було заплатити за кожне бадання двадцять п’ять — тридцять злотих. Та й пішли корови.

Обвозив він її по всіх лікарях і нарешті порадили його ще везти її до Цивиняка, до приватного сільського лікаря. Він її збадав, помастив і каже:

— Теперка її вже буде легше. Але ще зайдете до мене до хати і я вам дам три таблетки. Ви її дасте випити тоти таблетки. А через місяць прийдете до мене і скажете мені, чи легше її, чи ні.

І господар так зробив. Виніс жінку свою від лікаря, поклав на фіру і вертається до лікаря. А лікар відводить руку і дає йому «таблетку» поза вуха. Той падає аж у кут, а лікар каже:

— Встань.

Він устав. Лікар дає йому другий раз, і він другий раз упав.

— Встань.

Він ще раз устав, і той йому третю «таблетку» дав. А після тої «таблетки» підняв його і каже:

— Даш свої жінці три таких таблетки, жеб вона випила і будеш видіти, її буде легше.

Привозить чоловік свою жінку додому. Треба знімати її з воза. Вона розкрячує руки, жеби її брав на руки. А він відводить руку і вдарив її так само, як його лікар поза вуха. Дав їй єдну «таблетку», вона з воза впала, схопилася й побігла в хату. Прибігла і скорше лягла в ліжко.

Лежить вона в ліжку, а він ліг і переспав на дивані. А вдосвіта будить він її:

— Вставай, — каже, — підем овес косити. Бо наш овес уже почорнів. Люди вже все поробили, а ти ще ні копички не зробила.

Вона не хоче вставати, йойкає, що слаба. Тоді він відводить руку і дає їй єдну «таблетку». Вона схопилася і зварила їсти. Впоралися, зібралися і пішли косити.

Косять вони до полудня. А в полудне вона каже:

— Ти трохи відпочинь, а я побігну, видою корову і знесу тобі їсти. І будем далі косити.

І як вона прийшла і знесла їсти, то потому косили вони аж до самого вечора. Вона поносила ті снопи,в ін. поскладав. Приходять додому.

Переспали вони. Рано ще чоловік спить, а вона вже встала і каже:

— Вставай, ідемо косити, бо вже розвидняється. Я вже їсти зварила, корову подоїла. Все покормила, ідем косити.

І скосили вони весь свій овес.

Проходить місяць. Третього числа чоловікови треба подякувати лікарю. Бо ж лікар сказав, щоби прийти до нього і сказати, чи легше жінці, чи не легше. Чи ще ї’ раз вести. Він приходить до лікаря і каже:

— Дякуєм, пане лікарю, — каже. — Мої жоні вже легше. Дві ваші таблетки вона вже випила, а третю таблетку я вам вертаю.

І повернув він лікареви ту третю «таблетку», дав йому поза вуха.

А жінці так полегшало, що вони й дотеперки добре жиють.