Як заєць лисицю обдурив
Українська народна казка Бойківщини

Такого на світі не є, щоби заєць обхитрив лисицю, але заєць її об хитрив. Було то в місяцю січню. Уже були сніги й морози. Шукає собі зайчик нічлігу. І найшов стіжок із сіном у лісі на полянці. І дуже ся тішить. І з тої втіхи бігає то в одну сторону, то в другу, то в одну, то в другу. Так, що стежку втоптав.

А лисиця з корчів дивиться. Чого сей зайчик так бігає? Ачей зайчик з ума зійшов. А лисиця така голодна. Десь мишеня зловила була та й більше нічого. І задумала собі лисиця зловити зайчика. І підсувається до нього.

— Ачей ти, зайчику, з ума зійшов.

Говорить до нього так і підходить. Та й каже:

— Зайчику, говори мені яку-небудь брехню.

Зайчик каже:

— Я тобі не буду брехню говорити, бо там дядько наловив риби багато, і сани перекинулись на горбку, і ціла купа риби там. Понаїдалися тої бири брати твої лиси. І вовки, і всі звірі понаїдалися риби. І я наївся риби, й мене живіт болить. Я з тобою говорити не буду.

Ну а зайці рибами не годуються. Лисиця каже:

— Спасибі, зайчику, спасибі, що ти мені таке сказав. Добраніч, зайчику, добраніч.

Зайчик собі подумав: «Коли вернеться лисиця, то вона мене роздере, що я її здурив». Та й побіг далеко лісом. Та й найшов собі в корчах другий нічліг.

Другий день стрінулися вони з лисицею. Лисиця така зла, що її зайчик обрудив. Ганьбить зайчика:

— Ти вухатий, ти пулькатий, ти горбатий, ти куцохвостий! Та ти мене обманив, та ти мене обдурив!

А зайчик до лисиці:

— ти ж мені сказала, щоб я тобі брехню сказав, то я тобі брехню й говорив.

І як утік заєць лісом, та аж вітер погудів за ним.

Так першого вечора врятувала зайчика брехня, а другого дня врятували його прудкі ноги.