Як кума смерть нагородила
Українська народна казка Гуцульщини

Був оден чоловік і мав дуже багато дітей. Та й у селі вже не хотіли йти до него в куми. Та й народилася ще одна дитина, і пішов він на друге село шукати кума. А смерть його стрічає та й каже:

— Куди ти йдеш? А він каже:

— В мене дітей багато, не хотять уже до мене йти в куми. Іду кума шукати.

А вона сказала:

— Я піду в куми. Ти кума найди, а я кума буду. І вона йому похрестила дитину. І каже йому так:

— Я тебе поставлю великим лікарем. Там є міністер хворий. Ти до него зайди. Будеш видіти: як я буду стояти в ногах, то ти скажи, що вилікуєш. А як буду в голові стояти, то кажи, що вже запізно. А мене там будеш лиш ти видіти, а більше ніхто.

І пішов він до того міністра, і побачив, що кума стояла в ногах, і сказав він, що вилікує міністра. І дав якогось зілля і «вилікував». Та й цей йому заплатив дуже.

Це зараз вчулося, що такий і такий лікар вилікував смертельно хворого міністра. Та й його кликали лікувати, та й він мав великий прибуток.

А його багатий брат, що мав лиш одного сина, дуже нагнівався на це, дуже завистував, що цей забагатів на ліко́ванні. Та й каже до свого сина:

— Ану, — каже, — лягай до ліжка, я хочу спрахтикувати його. Хочу знати, чи він знає що, чи туманить людей.

А син каже:

— Тату, нащо вам це знати? Цего вам не треба. Він каже синови:

— А тобі що, тяжко в ліжко лягти? Я його закличу. Та будем знати, чи він знає, чи не знає.

Та й закликав того брата.

Брат прийшов, подивився, а кума стоїть хлопцеви в голові. Та й каже він:

— Твому хлопцеви нема ліку.

А багатий брат засміявся та й каже:

— Такий ти лікар! Ти туманиш людей. А син сказав:

— Дайте свічку, бо я конаю. І вмер син.