Як лис вовкові масло показав
Українська народна казка Чернігівщини

Одного разу йшов вовк полем та й надибав лиса. Каже до нього:

— Я, брате, такий голодний, що гину. Їв би щось, та нема. Мушу тебе з’їсти.

Лис як те почув та й одказує:

— Ти мене не їж, а я тобі щось принесу смачненького. Хочеш масла?

— Ой, а чому б і ні?

Лис і каже:

— Ходімо в село, там є великий круг масла, то будеш їсти.

Привів його до великого ставка та й каже:

— Ану бери та пий воду, а на дні є масло. Та спершу треба воду випити.

Вовк багато не розпитував та й почав собі хлебтати воду. Пив, пив, а далі не зміг, бо став як барило. А лис у сміх. Вовк зрозумів, що над ним пожартували, та за лисом. А той задер хвоста та й утік. Біжать, біжать, вже лис біля своєї нори, а вовк хап його за ногу. А лис крикнув:

— Слава Богу, що вхопив за корінь, а не за ногу!

Вовк пустив ногу та й хап за корінь, а лис скік у нірку. Заховався та й зареготав.