☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Як лис розводив курята
Українська народна казка про тварин

Одна лисиця мала сина і була вна дуже стара, не могла ходити за курми, посилала свого сина, молодого лиса. Ходив він, ходив, заким не докучилося, бо годував маму і себе — треба було доста курей. Аж раз каже: «Мамо, знаєте ви, як би я зробив? Агіт якось люди викохують кури; може би я собі викохав, та би-м не ходив по чужих подах та курниках?» А вна каже: «Ну, як ся вдасть, то іди та й зроби так».

Жвавий лис як загадав, так зробив. Пішов до одного ґазди на під, страшно очима засвітив, кури ся поперестрашували, зачали кричати. А лис вхватив щось кількоро яєць і приніс, зробив гніздо в дірі і каже: «Ще йду раз принесу яєць, може би більше курят було». А стара каже: «То йди, лиш уважай, аби тя хто не зловив, бо я би відтак не збанувала».

Пішов він, виліз на під, але вже до другого ґазди, взяв знов щось кількоро яєць і так само приніс та й каже: «Но, вже боле яйці є, коби ще курячу маму придбати». Пішов вже до третього ґазди та й якраз трафив, що квочка сиділа коло тої діри, що кури лазять, а діра була не заткана, бо ґаздиня забула заткати. Витяг він квочку, пішов до своєї мами та й каже: «Но, вже є і мама куряча». І квочку наповів, каже: «Вважай, якби-с ми недобре сиділа, то тя з’їм». Квочка прирекла, же буде сидіти, та й сиділа цілий тиждень.

Але одного разу спацирували собі попри ту нору два коти та й занюхали яйця в тій дірі. Прийшли, наполошили квочку і випивають яйця. Аж вже накінці вилизують шкаралупу. Лис ся пробудив, учув, що є злодії в його дірі, забіг їх другов діров; мама дала шнурка, а він пов’язав їх за ноги і повісив на гіллі крислатого дуба, а сам пішов досипляти, бо три ночі не спав. Заткав діру та й спить і нічо не чує. Але коти дуже жалісно вавкали, а тхір надійшов, і вони як зачали тхора просити, тхір їх повідв’язував, та й коти поутікали. Лис устав, подивився — нема котів, і жаль йому було, що тілько працював на яйця і на квочку, та й нічо з того нема. Відтогди не хотів ся вже з тим заходити та й носив мамі аж до смерті кури.

Як лис розводив курята. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — . Зап. І. Волошинський в 1914 р. у с. Далешове Городенківського пов. (Гуцульщина) від А. Луцика. Українські народні байки (звіриний епос). Т. І—II. Зібрав Володимир Гнатюк. — «Етнографічний збірник», т. ХХХVІІ-ХХХVІІІ, Львів, 1916., стор. 77—78.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.