Шукаю роботу
HTML CSS JavaScript розробник
Українські казки

Як лисиця висповідала зайця, качку та півня
Українська народна казка про тварин

Одного разу лисичка зібралася на богомілля. Взяла собі гарненьку палицю, клунок з хлібом, як звичайно збираються подорожці в далеку дорогу, та й пішла, зігнувшись, мов стара бабуся.

От іде вона шляхом та й іде. Коли зустрічає її зайчик сіренький, маленький та й питає: «Куди це ти, лисичко, йдеш?» — «На богомілля», — одказує лисичка. «Возьми її мене до себе», — каже зайчик. «Ходімо, — відказала лисичка, — все ж таки вдвох охотніше буде».

От ідуть вони та й пісеньки богомільної співають. Коли зустрічає їх качечка сірошня та й питає: «Куди це ти, лисичко-сестричко, йдеш з зайчиком?» — «На богомілля», — одказує лисичка. «Візьміть і мене до себе», — каже качечка. «Ходім!» — відповіла лисичка.

От ідуть вони втрьох. Ідуть та й ідуть; коли їх півник зустрічає, пишно вбраний, та й питає: «Куди це ви зібралися мандрувати?» А лисичка й відказує: «На богомілля». А півник і каже: «Візьміть і мене з собою». — «Ходім!» — відказує лисичка.

От ідуть вони вже вчотирьох. Ідуть та й ідуть. А вже й вечір надходить. Бачать: напереду їх лежить колода товста. От лисичка й каже: «Сідайте, відпочинем трохи, бо до монастиря ще далеко, а вже й притомилися трохи». Сіли, відпочили та й знову пішли.

Ідуть та й ідуть. А вже й ніч надходить.

Мандрівники дійшли до лісу, потім увійшли в ліс, як уже стало зовсім темно. От лисичка й каже: «Мабуть, під оцим кущиком будемо ночувати».

Так і зробили. Звернули з шляху та й полягли спати в затишку. Всі поснули, мов повбивані; тільки лисиці щось не спиться. Вона сіла коло їх та довго про щось собі мріяла. Потім вирила нору під кущем, залізла в неї та й собі заснула. В цей час настала тиша, тільки чувся сонний хрюкіт.

Повставали вони ще й сонце не зійшло. Коли стало сонце сходити, вони погрілися та й хотіли знову вже йти далі по шляху. А лисичка й каже: «До монастиря ще далеко, а я декілька раз була в ньому, то вже так як монашка все знаю; як і сповідати, як і співати — про все знаю. Так треба, мабуть, отут в цій нірці помолитися, посповідатися та й не йти до монастиря в такий далекий шлях».

Так і зробили. Лисичка вибрала гарненького каменя, щоб до його сповідати, внесла в нору й почала молитися. Потім, помолившись, і каже: «Ну, підходьте, буду вас сповідати».

Спершу підійшов зайчик і поклав лапки на камінь. Вона йому потім і каже: «Ну, які ти при собі гріхи знаєш? Що ти робив до цього часу?» А зайчик і каже: «Що ж я робив! Пасся в лісі, кору їв на молоденьких рослинках, з комахами грався. Та оце і все». От лисичка взяла того каменя, перехрестила його, підняла вгору та гуп зайчика по голові. От уже й посповідала. Одтягла зайчика неживого далі в темну нору та й каже останнім: «Ну, підходьте і ви, бо зайчик пішов по норі далі молитися, і підходьте тільки по одному, а один біля нори побудьте, а я тоді гукну».

От підійшла качечка, поклала лапки на камінь, а лисичка й питає: «Ну, які гріхи при собі знаєш?» А качечка й каже: «Ніяких поки-що». — «А що робила ти до цього часу?» — «Що ж я робила! Рибку ловила, жучків різних, хробачків тощо». — «Ну, то покайся перед богом». Потім узяла лисичка камінь, перехрестила качечку та лусь каменем, та й віднесла до зайчика і поклала вже неживу качечку. Вернулась до каменя та й гукає півника.

Півник увійшов, поклав голову на камінь, а лисичка й каже: «Ну, які ти гріхи маєш?» А півник і каже: «Я гріхів не маю, бо я тільки у землі зернятка збираю та деяких хробачків караю». — «Ну, то покайся перед богом», — каже лисичка та взяла камінь, перехрестила та лусь і вбила півника. Потім принесла до купи, поскладала їх та й каже: «Оце вам усім трьом богомілля!»

Лисичка придбала м’яса та живе-проживає та й турботи не має.

Як лисиця висповідала зайця, качку та півня. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — . Зап. А. Залозний в 1930 р. у с. Княжичі Броварського р-ну Київської обл. від Є. 3. Петренка (80 р. ). Відділ рукописів Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР., ф. 1-6, од. зб. 561, арк. 16—19. Пор.: Julian Krzyżanowski, Polska bajka ludowa w układzie systematycznym, Wrocław — Warszawa—Kraków, t. I, 1962., стор 56.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.