Як лисичка допомогла звірям
Українська народна казка Гуцульщини

Одного разу в лісі, де царем звірів був лев, з’явився такий звір, що кого не стріне на свому шляху, всіх заїсть. Лисичку, вовка, зайчика — всіх заїдає. Зібрав лев усіх звірів, що є в лісі, і сказав:

— Хто би пішов того звіря вбити?

І ніхто не погоджувався. Лев сказав:

— Може, ти, вовче? А вовк сказав:

— Ні. В мене маленькі вовченятка, і коли той звір мене вб’є, то й вони загинуть.

А лев каже:

— Хіба лисиця піде.

А лисичка й собі каже:

— Ні, в мене маленькі лисенятка. А лев:

— Ти хитра і мусиш іти. Бо як ти не підеш, то я сам тебе вб’ю. Вона каже:

— Якщо ти маєш мене вбити, то краще піду.

І вона пішла. На своєму шляху до звіра вона побачила керничку. Заглянула в ню і побачила, що в керничці відбивається, як у дзеркалі, вона сама. І вона кликнула:

— Лисиця!

А звідти їй відбився звук: «Лисиця!» І їй прийшла в голову дуже хороша думка. Вона підійшла до того звіра і сказала:

— Ти знаєш, що в твого брата сьогодні день народження? А він каже:

— В якого брата? Я один такий. Я зараз тебе тут заїм. А вона каже:

— Ходи, я покажу, якого.

І вона повела його до тої кринички і каже:

— Подивися, він там.

Той подивися і там, у тій воді, відбився. І каже:

— У тебе сьогодні день народження?

А звідти відбивається: «День народження». Він каже:

— Ходи сюди, до мене, а не я до тебе. А то відбивається: «...не я до тебе».

А той звір каже:

— Ну добре, я йду.

І штрик у ту криницю, і там утопився.

І цар звірів лев лисицю нагородив і сказав, би в лісі всі вже спокійно і мирно жили.