Як лисичка на хрестини ходила
Українська народна казка Гуцульщини

Вовк і лисичка поженилися і пішли в поле сапати. Та й узяли собі їсти горщик меду. Та й сапають, а пугач каже: «Пугу-гу!»

— А чуй, — каже лисичка, — мене кличуть на хрестини.

І пішла вона «на хрестини». А як вернулася, вовк питає:

— А що, схрестила?

— Схрестила.

— Що, хлопчик чи дівчинка?

— Хлопчик, — каже, — Вершечком назвали.

Та й знов сапають. А пугач знов: «Пугу-гу!». А вона каже:

— А чуй, знов мене кличуть на хрестини.

І пішла вона «на хрестини». Приходить відти, а вовк питає:

— Чи схрестили?

— Схрестили.

— Хлопчик чи дівчинка?

— Дівчинка.

— А як ім’я?

— Серединка.

Та й знов сапають. А пугач знов кричить: «Пугу-гу!». А вона каже:

— А чуй, знов мене кличуть на хрестини. А вовк каже:

— Йди.

Вона пішла «на хрестини» та й з’їла весь мед до решти. Приходить, а вовк питає:.

— Ну й що, схрестили? А лисичка каже:

— Схрестили.

— Хлопчик чи дівчинка?

— Хлопчик.

— Як ім’я?

— Сподочок.

Та й далі вони сапають. Трошечки посапали, а вовк каже:

— Може, би ми вже йшли їсти?

Та й ідуть їсти. Приходять, а горщик порожній. Так Лисичка ходила «на хрестини».