Як перебиралася картопля
Українська народна казка Буковини

Був собі багатий чоловік. Жив він з жінкою, а в сусідстві був циган і мав дев’ять дітей. Взяв циган того багача за кума і все приходи до него то за тим, то за тим. «Дайте того, дайте того». А одного разу приходи до кума та й каже:

— Куме, в мене так дитина заболіла. Та, що ви її тримали до хреста. А той чоловік питає:

— А на що та дитина заболіла?

— На череві чиряк ся зробив.

А в багача була діжка сала, і циган це знав. Каже він йому:

— Баби казали, щоби салом помастити, та й вчуняє. То я хочу просити вас, куме, дайте кусочок сала. Я сюди-туди терну та й назад вам верну.

А в того чоловіка діжка з салом сиділа коло лавки, де відро з водою. Іде багач до тої діжки, бере кусок сала та й дає кумови. І каже:

— Мені це сало не вертайте. Я вам його дарую. У мене є сало. Узяв циган те сало й пішов додому. Посидів, посидів дома та й приходи знов до кума з тим самим салом. Переступив через поріг і кинув сало в ту діжку. А хазяїн йому:

— Я вже не буду це сало їсти. Забирайте собі все.

Циган потішився, забрав сало і переносив додому. Та й каже дітям:

— їжте, діти, на здоров’я, бо тато обманив хрещеного. Циганята їли, їли сало і з’їли все. Нема більше сала. Циган знов приходи до кума.

— Куме, може, у вас є картофлі, дайте трохи, щоб хоч було чим повечеряти, бо нема й раз що їсти.

А циган хоче бачити, де картопля сидить. Кум повів цигана до ями, набрав відро картоплі і дав. Заніс циган додому то відро картоплі, циганка наварила, нагодувала дітей, полягали спати.

А циганови не спиться, думає, як закрасти в кума всю картоплю. Бере мішок і йде вночі до кума. Набирає картоплі й носи додому. Вже передо днем циган знов прийшов у яму і вибирає картоплю. А багач вийшов удосвіта надвір і чує — щось гупає у ямі. Підходить ближче до ями, прислухається — гупає. А то циган вибирає й кидає в мішок картоплю. Багач крикнув:

— Хто там в ямі?! А циган каже:

— Ми.

— Хто «ми»?

— Картофлі.

— Що ви робите?

— Вибираємся. Великі окремо, а дрібні окремо. Входи багач до хати і говори жінці:

— От добре нам, жінко.

— Чого добре?

— Бо самі картофлі перебираються. Великі окремо, а дрібні окремо.

— То добре, — каже багачева жінка. — Буде нам менше роботи. Багач ся втішив і жінка ся втішила — менше роботи буде. А коли зробився день, пішов багач до ями подивитися, як ті картофлі перебралися. Подивився, прийшов до жінки та й каже:

— Великі картофлі перебралися і забралися. Лиш дрібні лишилися.