☼ Живіть, здорові і щасливі, із сонечком ласкавим у душі. ☼

Українські казки

Як пес по перець ходив
Українська народна казка про тварин

Пси мали справляти комашню. Але то дуже давно було. Вже всьо накупили, іно забули перцю купити. Ну, і так післали їдного відважного, що вже добре ся на купецтві розумів, ще по перець. Ну, й той не много ся надумував, побіг до склепу... Та й купив. Але не мав де діти, взяв в писок, а то пече, а тут треба борзенько бігти. А він що робити? Та й під хвіст запхав. А тимчасом як там запхав, перець ся розігрів, зачав пекти. Той як зачав втікати, як зачав втікати — і нема го. Не знати, де ся дів, донині. Пси ще ждуть і нині на того, ци найдуть го. Все гадають, ци не той з перцем, бо ще всьо є, тілько перцю нема [...]

Як пес по перець ходив. Н. П. Андреев, Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Издание государственного Русского географического общества, Л., 1929. — . Зап. В. Левинський в 1901 р. у с. Кропивник Новий Дрогобицького пов. (Галичина) від О. Свища. Українські народні байки (звіриний епос). Т. І—II. Зібрав Володимир Гнатюк. — «Етнографічний збірник», т. ХХХVІІ-ХХХVІІІ, Львів, 1916., стор. 209. Паралелі: Сборник материалов по малорусскому фольклору. Собрал Ал. H. Малинка, Чернигов, 1902., стор. 318; Л. Г. Бараг, Восточнославянские сказки, их взаимосвязи и национальное своеобразие. — Эпические жанры устного народного творчества, Уфа, 1969, с. 75—240, стор. 211—212; Julian Krzyżanowski, Polska bajka ludowa w układzie systematycznym, Wrocław — Warszawa—Kraków, t. I, 1962., стор. 69.

Казки про тварин (Українська народна творчість) — Київ: Наукова думка. — 1976 — 575 с.