Шукаю роботу у Луцьку чи дистанційну як веброзробник HTML CSS JavaScript
Українські казки

Як подорожувала білочка
Українська народна казка Бойківщини

Жила собі білочка, мала маленькі більчата. Годовала більчата орішками, ходила сама по орішки, по малинки, по ягідки та й годовала своїх діток. Коли підгодувала їх, то вже брала з собою, і ходили більчата з нею й самі кормилися орішками, малинками, ягідками, грибками. Вже самі кормилися.

Єдна білочка вибігла туди, де діти переходили до школи, та й діти її увиділи та й зачали гойкати:

— От білочка-красуня, то красуня-білочка.

Діти дуже тішилися нею, а вона втекла та й вернулася д’мамі. Та й каже:

— Мамо, я не буду з тобою ходити по орішки, ти будеш мене сама кормити орішками.

— А чому ти не будеш ходити по орішки. Я тебе кормила, як ти була мала, а тепер уже не буду, кормися сама.

— Я не буду кормитися сама, бо я білочка-красуня.

А стара білочка каже:

— Красуня чи не красуня, а кормити тебе вже не буду. Кормися сама.

А мала білочка розгнівалася та й утекла вад мами й інших більчат. Утекла лісом, з гілки на гілку, з дерева на дерево. І так далеко ілсом утекла, що вже й не знала, куди вернутися.

Слухає білочка згори, з дерева, щось у лісі йде.

— Хто там такий?

— Я, зайчик.

— Будеш ти мене кормити орішками? То я буду з тобою жити.

— Е, ми зайчики, не кормимося орішками. І я тебе не буду орішками кормити. Ми їмо травичку, команичку.

Розгнівалася білочка на зайчика і побігла далі. З дерева на дерево, з дерева на дерево. Біжить лісом, чує, щось іде.

— А хто там такий? — питає білочка.

— Я, лисиця.

— Будеш ти мене кормити орішками, буду я жити з тобою.

— Ти злізь з дерева. Злізь, і я тебе зараз накормлю орішками.

А лисиця така голодна, та благо би їй білочку з’їсти.

— Злазь, я тебе накормлю.

Та й білочка долі гілками, долі гілками, дивиться, а лисиця розпушила хвіст, отворила рот, вивалила язик. Вже готова білочку вхопити. Увиділа білочка, що тут щось не те, що то погана звірюка, може її з’їсти. Та й вернулася, втекла горі та дерево та йдеревом поскакала далі.

Біжить білочка, гой, слухай, щось іде лісом.

— Хто там такий?

— Я, вовк.

— Будеш ти мене кормити орішками — буду я жити з тобою.

— Та злази, злази з дерева, я тебе зараз накормлю орішками.

Білочка злізла, уже хоче на землю з гілки скочити, а вовк уже хвостом б’є в землю, уже підготовився вхопити білочку. Увиділа білочка, що якийсь він поганий, що тут щось не то, та й вернулася горі деревом. І побігла лісом далі.

Гой, дивиться вона, щось бігає.

— Хто там такий?

— Я, куниця.

А куниця теж по деревах бігає з гілки на гілку.

— Будеш ти мене кормити орішками — буду я жити з тобою.

А куниця як пустилася за білочкою, як погналася за нею з гілки на гілку, білочка вже не годна утікати. Але увиділа куниця мишку та й скочила на землю в листя. Скочила за мишкою, а білочка за той час утекла.

А ввечері білочка ледве вернулася д’мамі. Та й полягала всі спати, і мама, і більчата. А вона не сміла підходити, лягла собі збоку. І не розказує про свої пригоди. А вночі підсунулася до мами та й мама її прияла до себе. І разом переночовали. Та й на другий день розказувала вона про свою мандрівку. Розказувала, як вона лісом ішла, що їй зайчик казав і як її хотіли погані звірі з’їсти.

Мама її вислухала і приймила до себе, і вже їй ся не хотіло, щоби мама її кормила орішками. А ходила вона з мамою і з братиками й сестричками сама по орішки, по гриби й малинки. Та й вже сама кормилася.

Українські народні казки. Записав, упорядкував і літературно опрацював Микола Зінчук. © Опубліковано з дозволу правовласників.

83 (2366). Як подорожувала білочка. СУС —. 3 грудня 1990 р. Чичерський Олександр Павлович (1910). Львівська область, Турківський район, село Гусине