Як піп бабу поховав
Українська народна казка Гуцульщини

Були собі в селі бідні дід і баба. Вони все ходили робити в попа. Робили як зиму, так літо, бо не мали де дітися. Нараз баба заслабає. І вмерла. Іде дідо до попа і каже: — Отче духовний, в мене померла вчора Настя. Як би то було, якби ви мені її похоронили? Так, як ви всіх хороните. Що вам за це заплатити?

Піп сказав, скільки треба заплатити. А чоловік каже:

— Отче, моя Настя у вас ціле життя проробила. Похороніть її файно без грошей, бо я таких грошей на похорон не маю.

Каже піп:

— Вона в мене робила, то я їй платив. А тепер я буду її ховати, а ви мені заплатіть.

— Я не маю грошей, — сказав дід та й пішов. Приходить він додому та й розказує це сусідам.

— Що я маю робити? Піп не йде ховати мою Настю. Хоче тілько й тілько грошей, а я не маю.

Обізвався оден, дуже вчений і хитрий чоловік і сказав:

— Діду, ви йдіть ще раз до попа. Скажіть попови, що відробите. Скілько піп скаже, тілько треба день відробити.

Зрадувався дід і пішов знов до попа.

— Слава Ісусу Христу! Піп відповів та й питає:

— Що скажете, Василю?

— Отче, може так бути, щоби ви мою Настю файно поховали, а я вам відроблю? Скажіть, кілько день.

— Двадцять день.

— Добре отче, я й більше відроблю, лиш поховайте її файно, щоб усі бачили, що бідний файно жінку ховає, як багачку.

Каже піп:

— Ідіть додому, а я йду по дяка й паламаря і будемо ховати вашу Настю з великою парадою.

Обговорив усе піп з дяком і паламарем і йдуть ховати Настю. Прийшли, все впровадили коло померлої, та як має бути, і несуть її на цвинтар. Де попри дорогу хрести, каплиці, піп скрізь відправляє службу. Внесли її в церкву, відправили службу й там і несуть до гробу. Коло гробу відправили послідний раз і спускають домовину в яму. Піп узяв роскаль і запечатує, хрестить гріб. А дід зачинає плакати:

— Насте, Насте! Встань з цего гробу. Іди відроби попови двадцять день, бо я, бігме, не піду.

Піп почув це, розлютився і сказав:

— Вічная пам’ять цему вмерлому і цему Василеви дурному. Та кинув роскаль і пішов.