Як п’яний воробель слободився од коцура
Українська народна казка про тварин

В єдній палінчарні, де ся палінка палила, так якось воробель прилетів, і він там бив за довгі часи. Він уже собі там ходив куди хотів, по тих рурах, по грядох і по пецох. Але раз машиниста од проби пішов на вонка, а воробель прилетів і напився шпірітусу; він собі думав, што то вода. Вилетів горі на гряду і собі по-свойому чвіркат, бо бив уж кус напитий.

Але коцур лакомий на птаха, слухат і смотрит, і видит єго, же він там сидит на гряді і чвіркат там собі по-свойому. Але коцур думат собі, як ся там до него достати. Іде по рурах і штудерує; і вийшов на гряду, лапнув воробля до писка. Але тепер одтамтіль зійти не годен. Впали обидва на землю, коцур з воробльом; коцур ся дакус потовк, але не пустив воробля та смотрит на нього і думат собі, же єго з’їсть.

Але воробель зо страху ся витерезбив, хоць п’яний бив, та повідат коцурові: «Што ти думаш зо мнов зробити?» Коцур повідат: «Думам тебе з’їсти». А воробель му так повідат: «Твій отець так не робив, та й ти так не роб». — «Та мій отець як робив?» А воробель му так повідат: «Твій отець так робив: кед поімав птаха, та ся з ним наперед побавив, а пак так го з’їв». Коцур повідат: «Та й я так буду!»

Бавиться з воробльом з однов лабков і з другов. Воробель ся опам’ятав, полетів зас на гряду. Коцур смотрит і повідат му, же другий раз уж так із птахом не буде робити, ані ся бавити. А воробель му повідат: «Я уж нігди веце палінку не буду пити!»