Як сільський чоловік торгував
Українська народна казка Гуцульщини

Оден чоловік у Річці ^* прийшов до жида та й каже:

— Купи в мене чотири килі ^* сушених сливок.

— По чому хочеш?

— По тільки й тільки. І вони згодилися. Питає жид:

— Коли прийти до тебе за сливками?

— Тої й тої днини. Я буду вдома.

Дав йому жид гроші, та й пішов вуйко додому.

В ту днину взяв жид вагу й мішки та й приїхав возом з фірманом за сливками. Заїхав на подвір’я, а той вийшов надвір та й показує на сухі сливові дрова. Він вирубав сухі сливки, попиляв їх та й склав.

— Бери важ, — каже жидови.

— Та що буду важити? Ти здурів чи що? Та це ж дрова.

— Але це ж сушені сливки.

А цей дрова не брав. Та пішов і заскаржив його в суд. А чоловік далі торгує. Пішов до другого жида та й продав йому теля. Гроші взяв та й каже:

— Прийдеш забереш.

І так продав те теля другому жидови, та й третьому, та й четвертому. Присилає жид гінця за телям. Він сховався, а жінка каже:

— Я не знаю, як він продавав. Може, він здурів.

Жиди порозумілися всі між собою і дали його всі разом у суд. Суд дав йому повідомлення. Він їде в місто та й іде до адвоката. А адвокат каже:

— Це паскудна справа. Ви великі гроші від них узяли. Погодились вони з адвокатом, скільки він адвокату заплатить, і адвокат навчив його, як робити.

Почали судити. Суддя питає за рядом у кожного жида, і в того, що купував сливки, і в тих, що теля купували. І жиди все розказали, як було. Питає суддя того чоловіка, а він лиш махає рукою і каже:

— Ого.

Що суддя запитає, а він усе:

— Ого.

І більше нема слова в него. Суддя каже жидам:

— Він дурний. Він має мати куратора, щоби керував його майном. Нащо ви такому давали гроші?

Та й на цьому скінчилося. Жиди собі пішли, а вони з адвокатом вийшли на коридор. Адвокат гадає, що він буде платити.

— Давайте мені плату, — каже. А він і адвокатови:

— Ого.

Та й махнув рукою. Адвокат каже:

— Ви не жартуйте.

А він далі «ого». Та так і пропало. І пішов собі той чоловік додому.